Російський диктатор Володимир Путін анонсував внесення уточнень до ядерної доктрини РФ в частині визначення умов застосування ядерної зброї. Тепер Кремлем пропонується потенційна ядерна атака на неядерні держави, яких нібито підтримують ядерні країни. Зокрема, Росія згідно до змін залишає за собою право застосувати ядерну зброю у випадку агресії щодо Білорусі, а також вважатиме агресією проти себе застосування літаків стратегічної авіації, крилатих ракет та безпілотників.
З точки зору ядерної стратегії є різні способи комунікації зі своїми потенційними супротивниками. Найгірший з них – це запуск міжконтинентальних балістичних ракет або тактичних ядерних ракет. Наступний рівень – це випробування новітнього озброєння чи ядерні випробування. Хочу нагадати, що є мораторій, і Російська Федерація також є частиною міжнародного режиму, де таківипробування заборонені. І звичайно, якщо б Росія провела такі випробування, це було б тривожним дзвіночком міжнародній спільноті і передусім Сполученим Штатам.
Ще один рівень – це приведення носіїв ядерної зброї у фізичну готовність. Якщо ми говоримо про міжконтинентальні балістичні ракети, то вони постійно на чергуванні, тоді як тактична зброя – для проведення певних заходів.
Наступний рівень можливої ескалації – це доктринальні зміни. Коли вже не словах пропагандистів чи політиків, а з точки зору зміни засад ядерного стримування подається сигнал про те, що щось не так.
Ну і, зрештою, базікання Медведєва і російських пропагандистів щодо ядерних погроз – це звичайнетло, яке ми постійно бачимо з 2014 року.
За великим рахунком заяви Путіна – це сигнал того, що Росія не здатна перемогти Україну на полі бою конвенційними засобами. І для того, щоб досягти своїх політичних цілей, потрібно стримати партнерів у підтримці України, а в ідеалі – припинити допомогу взагалі.
Ці сигналювання, зміни документів, риторика спрямовані на те, щоб це використали друзі РФ передусім з табору Трампа. Зокрема, вже була стаття Дональда Трампа і Роберта Кеннеді, у якій вони хочуть «зупинити Третю світову війну». Оскільки, як сказав Трамп, Росію не можна перемогти,відтак Україна має поступитися своїми територіями, суверенітетом тощо.
Саме тому це і відбувається. Не тому, що Сполучені Штати чи країни-члени НАТО готуються напасти на Росію. Бо НАТО – це оборонний альянс, який не має намірів вступати в конфлікт з Російською Федерацією. А війна проти України – це не проксі війна, і є обмеження з боку країн-членів НАТО і передусім Сполучених Штатів у тому, як вони нас підтримують, щоб уникнути безпосереднього зіткнення. Тому те, що робить Путін, спричинено намаганням позбавити Україну допомоги і примусити Захід погодитися з тим, що Україна має перебувати в сфері впливу РФ.
Якщо б Путін дійсно захотів підкріпити свої попередні погрози з 2014 року, і дав вказівку підвищити стан готовності сил і зарядити пару тактичних ракет, це було б більш потужним сигналом, аніж зміна засад державної стратегії ядерного стримування.
Тактична зброя не має сенсу в нашому нинішньому конфлікті – РФ не може завдати один чи кілька ударів, щоб знищити велике угрупування сил і засобів України та перемогти. Другий момент – це стримування Сполучених Штатів, які неодноразово попереджали РФ, що застосування ядерної зброї проти України чи третіх держав, спричинить потужну реакцію.
Але найголовніше – це реакція Китаю, Індії та інших країн Глобального Півдня, які періодично нагадують про неприпустимість застосування ядерної зброї. Тобто це не більше, ніж черговий шантаж. Ніхто не збирається погрожувати Російській Федерації, яка володіє такою ж кількістю міжконтинентальних балістичних ракет, як і Сполучені Штати. Відтак, обидві країни можуть знищити одна одну і світ кілька разів. Але таких планів у американців точно немає, як і у європейців немає планів застосувати тактичну ядерну зброю проти РФ. Більше того, безпекове середовище навколо Росії кардинальним чином не змінилося. Так, Фінляндія і Швеція стали членами НАТО у відповідь на агресію проти України, але вони точно не хочуть воювати з Росією.
Тобто те, що робить Путін – це один з кроків ескалації задля стратегічного виграшу в Україні.
Однак ядерне стримування Росії було і залишається ефективним. Нам не давали допомоги в 2022 році, побоюючись ескалації, а потім у 2023 та 2024 роках. Фактор ядерної зброї стримував наших партнерів, і для цього не треба було змінювати стратегію. З одного боку, ядерний шантаж працює, але американці і не збиралися переходити червоні лінії у підтримці України. Найголовніше, на що реагує розвідка НАТО – зміни у підготовці до застосування ядерної зброї. І якщо цього немає, то все це балачки. І головною реакцією буде готовність застосування зброї у відповідь.
Але навіть додаткові тактичні озброєння РФ на білоруській території не мають жодного сенсу, бо є Калінінград, який погрожує всій Європі, та Кольський півострів, де на чергуванні перебувають стратегічні озброєння Росії. Білорусь може лише додати один пункт – приховане розгортання і безперешкодна можливість доставки ядерних матеріалів чи обладнання на територію Білорусі, якщо Калінінград опиниться заблокованим. Але при цьому Білорусь не надає РФ жодних тактичних чи стратегічних переваг, аби погрожувати європейцям.
Російська гра в стратегію насправді програна. Бо членство Фінляндії в НАТО означає більший контроль Альянсу над важливим ядерним кулаком на Кольському півострові, де атомні підводні човни з ядерними ракетами.
А це, відповідно, більші можливості для розвідки та більші можливості завдати шкоду РФ у разі війни з НАТО. Відтак, Білорусь – це відступ від домовленостей щодо ядерному роззброєння, які підписували Україна, Білорусь і Казахстан, а також удар по загальносвітовій системі нерозповсюдження.
Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, дипломат, спеціально для Главреду