Прийом "гнилого оселедця" спрацював бездоганно. Нагадаю, суть цього старого прийому з методичок КДБ зовсім не в тому, щоб довести провину жертви, а в тому, щоб змусити всіх обговорювати сам інцидент. Механіка операції проста і надійна, як швейцарський годинник: доводити нічого не треба - достатньо забруднити простір. Кинути до ніг світу "оселедець", який так смердить, що всі починають кривитися і говорити про нього.
Саме так і вийшло з нібито атакою дронів на резиденцію Путіна. Ось уже другий день перші всерйоз намагаються розібратися, правда це чи ні - піднімають розвідку, дивляться супутники тощо; другі за замовчуванням встали на захист оббріхуваної жертви, знаючи, що від росіян правди годі й чекати, а третім з певних причин зручно підтримати брехню.
Ми спостерігаємо класичну постановку в театрі військово-політичного гротеску. Кремль заявляє про напад, якого не бачили ні супутники, ні очевидці. Пєсков, до речі, вже оголосив, що жодних доказів і не буде - нібито все збили, навіщо показувати. А ось Le Monde, посилаючись на джерела в оточенні Макрона, сухо констатує: жодних доказів немає, а свідчення російської сторони суперечать одне одному.
Але в сучасному світі, де постправда стала головною валютою, відсутність доказів - лише дрібна технічна незручність для тих, хто хоче вірити в брехню чи її цинічно підтримати.
Трампу, схоже, головній цілі цієї вистави, ще зранку того ж дня поїздили по вухах. І під час зустрічі, яка України і не стосувалася - з Нетаньягу, у сухому залишку вийшло, що на весь світ прозвучав натяк, що винна Україна. Мовляв, недоречно намагатися вбити Путіна під час кульмінації мирних переговорів. Може Україна і не намагалася і все це неправда, сказав Трамп, але якщо правда, то це недобре.
Прекрасно ж! Попався, голубчику, замастився гнилим оселедцем. І світ замастив.
Але що ще гірше, граючи в "солідарність" із Путіним через вигадані удари, Трамп де-факто дає Кремлю карт-бланш на будь-яку ескалацію. Що, схоже, і є метою операції поряд із гальмуванням переговорів.
Неприємно здивувала реакція Індії з її особливою позицією щодо війни. Нарендра Моді змахнув скупу сльозу співчуття над цілісіньким дахом путінської резиденції та висловив занепокоєння, таким чином на найвищому рівні підтримавши російський вкид. Коли прем'єр-міністр такої потужної держави як Індія висловлює "глибоку стурбованість" через вигадану атаку, він не просто помиляється. Він бере участь у легітимації фантома.
При цьому Моді мовчить, коли після прильотів російських ракет десятки українців опиняються похованими живцем. Його це не непокоїть...
Вердикт Україні вже винесено в кабінетах пропаганди. І те, що самого "злочину" не існувало в природі, вже нікого не цікавить.
Як влучно зауважив Андрій Сибіга, Росія завжди звинувачує інших у тому, що планує зробити сама. Це інша стара КДБ-шна методика перекладання відповідальності. Якщо сьогодні світ повірить у "напад на резиденцію", то завтра він мовчки проковтне удар по "центрах ухвалення рішень" у Києві, який Москва назве "відплатою".
Рік тому в новорічну ніч вони вдарили шахедами по урядовому кварталу - влучили в Будинок письменників і в житловий будинок за кілька сотень метрів від ОП. Тоді загинули люди, але світу було начхати - усі святкували. Що їм заважає вдарити ще раз і чимось серйознішим? Адже ці людожери люблять традиції.
Бережіть себе.
Тарас Сидоржевський, головний редактор Главреда
Тарас Сидоржевський - головний редактор сайту Главред, український журналіст. Закінчив філфак НПУ ім. М. П. Драгоманова в Києві за спеціальністю "Видавнича справа та редагування". Працював редактором у низці українських інтернет-видань. Пише про політичні події в Україні та світі.