Удар по стратегічній авіації може вплинути на характер війни і навіть наблизити припинення вогню, але дещо в іншому ракурсі, ніж окреслено в мейнстрімі публіцистів.
Стратегічна авіація забезпечувала близько чверті ударів ракетами. Тобто, навіть повне виключення "стратегів" не припинить ракетні атаки і удари дронами, які відчував тил. Частково може зменшити концентрацію сили, десь послабити, але не припинить.
Частково це також знизить ризики успішних ударів по інфраструктурі. Але загалом усе залежатиме від складного балансу "зниження можливостей росавіації - зростання кількості дронів - можливості української ППО/ПРО". Неясно також, що з літаками ДРЛО. Якщо проломи для Росії стануть критичними, вони просто не зможуть адекватно супроводжувати фронт, у т.ч. і для цілей російської ППО/ПРО.
Прямого і швидкого ефекту на землі в будь-якому разі не буде. Росіяни як лізли, так і лізтимуть.
Однак тут виникають додаткові аргументи для політичних рішень щодо зупинення війни. Вони перебувають у площині зміни балансу тактичні досягнення/стратегічні ризики.
Втрата значної частки ринку вуглеводнів - це стратегічний ризик.
Непоправна втрата частини дальньої авіації - це стратегічний ризик.
Формально Росія продовжує наступати, може захоплювати українську землю, але до бажаних політичних наслідків (легалізації захоплень і отримання контролю над курсом України) це поки що не наближає.
Тобто, лише подовжує час, коли можна пропустити ще який-небудь стратегічний удар.
Саме це, а також уявлення російської влади про здатність зберігати внутрішню стабільність, задають рамки для рішень про продовження війни.
У цьому плані важливим фактором може (і має) стати нарощування можливостей Сил безпілотних систем. Якщо СБУ і ГУР цілком органічні у скоєнні періодичних яскравих актів, то роль СБС - перетворитися на жорна, які перемелюють росіян у промислових масштабах не тільки на фронті, а й на території РФ.
Україна навіть за російськими даними запускає сотні дронів щодня, але ефект поки неясний. Чи то недостатньо кількості для переходу в якість з урахуванням масштабів РФ, чи то якість/координація поки не того рівня. Тут з боку судити складно, потрібен об'єктивний аналіз тих, хто знає завдання/результати. Але саме СБС можуть стати тим стратегічним ризиком, який підштовхне Кремль до припинення вогню...
Поки ж нагадаю слова генерала Буданова: щоб підбадьоритися духом і підвищити стійкість, суспільству потрібні перемоги. Генерал Малюк і його люди дали чудовий привід. Який варто конвертувати як мінімум у матеріальну підтримку армії, оскільки через розмови про перемир'я концентрація знизилася.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.