Проблема українського суспільства – що в нас мислення досі лишається хворо-провінційним, другосортно-провінційним відносно Москви.
Ми досі чогось вважаємо, що провінція – це щось погане, а метрополія – щось однозначно добре, якісне, елітне. І вже котра поспіль влада намагається «компенсувати провінційність» залученням «справжній авторитетів з метрополії». Раніше це були співаки й актори з метрополії – для загалу, політтехнологи з метрополії (по факту через одного відверто тупі, доволі часто нефахові і всі поголовно абсолютно необізнані з реаліями України) – для вузького кола своїх. Все це – щоб довести «я не провінційний».
Тепер тренди трохи зсунулись: залучають «справжніх опозиційних журналістів» з метрополії. От тільки сценарій обирають старий – але ролі вже встигли кардинально помінятись. Тепер ми більше відповідаємо поняттю «метрополія», аніж Москва. Це в нас відбувається основний двіж, а в них – вторинне мавпування, причому невдалі спроби. Це ми напряму активно залучені до регіональних і світових процесів, а Москва сидить за новою залізною завісою на периферії і хіба що ловить відлуння ідей, планів, проєктів. Це про нас говорить світ, а Москву вже помалу ховають як віджилий і більше не цікавий об’єкт.
Але інертність мислення примушує вперто пхатись тими ж заіржавілими коліями, що й десятиліття тому: «з Москви – значить, краще». Ну, або з Санкт-Петербургу.
Цікаво, а нікому на думку не спало, що вкрай цинічний, розумний, в міру ерудований Нєвзоров може стати незручним конкурентом не стільки для фахового журналістського середовища, скільки для самої політичної еліти України? Що його амбіції вимагатимуть більшого, ніж звична журналістська діяльність – і він скерує зусилля на отримання й нарощування власного політичного і соціального впливу?
Читайте такожПутіна надурили: як осоромилася влада РосіїВ нас досі величезну електоральну групу становлять російськомовні і російськокультурні. Їдкий Нєвзоров їм ментально досі ближчий, ніж котрийсь настільки ж жорсткий і ядучий український політик. Відповідно, Нєвзоров відносно малими ресурсами може стати тим чинником, з яким доведеться рахуватись політикам і партіям, для чийого електорату Нєвзоров - авторитет чи може стати авторитетом за мінімальних зусиль. І що-що, а мімікрувати Нєвзорову завжди вдавалось прекрасно, він практично моментально зуміє підлаштуватись під наші реалії навіть краще, ніж місцеві діячі.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій