«УПЦ» МП один в один повторює дії Митрополита Київського і всієї України Філарета на початку 90х (тепер Почесного Патріарха). Вони разом з РПЦ так його проклинали і анафематсвували, що тепер самі взяли з нього приклад.
От тільки на початку 90-х, зі здобуттям України незалежності державної, постала потреба в незалежності духовній. Тоді це було і актуально і життєвонеобхідно, і нагально.
А що зараз? На 33-й рік державної незалежності України і на 10-й рік війни росії проти України, УПЦ та що не МП спромоглися зварити Святе Миро, тим самим показуючи якби свою незалежність від російської православної церкви.
Чому ж не варили раніше? Можливо стало неможливим отримання Мира від Москви, яке вони получали останні десятиліття? Можливо через те, що закритий російсько-український кордон і навіть чартери не літають?
Якби не було, Миро зварили, але у Статуті і досі залишається незмінною формула єднання з Вселенською Церквою – через РПЦ.
УПЦ МП, як є частина РПЦ, не є автокефальною Церквою. Інакше, у якому пункті їх Томосу (якого немає), є вказівка на Мироваріння? Виходить так: УПЦ МП без Томосу, але з Миром, яке самі ж зварили.
Варто зазначити, що історично, чин Мироваріння для Київської кафедри не є новим. Адже будучи до 17 століття підпорядкованою Константинополському Патріархату, Київська кафедра мала практику Мироваріння як особливий привілей від Матері-Церкви. Іншими словами варили Святе Миро з дозволу Матері-Церкви.
Цікаво, УПЦ та що не МП, варили Святе Миро з дозволу Російської Церкви? Адже є її частиною згідно свого Статуту.
Якщо цей крок був самовільним – негативна реакція від РПЦ буде блискавичною. Якщо ж реакції з росії не буде – це означає, що цей чин Мироваріння був попередньо узгодженний з патріархом московським Кирилом і той, очевидно, зробив жест доброї воді і дозволив митрополиту Онуфрію звершити його.
Гра РПЦ і УПЦ МП в «Дочки-матері» триває. Сподіваємось, що запашні інгредієнти Святого Мира не введуть в чергову оману українських вірян. Бо як показує церковна практика – зварити Миро справа не хитра і не нова для Києва, а от звільнитися від пут російська рабства – подвиг, який потребує великих зусиль і найголовніше волі священноначалія.
Можна зварити Миро, але бути залежним від мачухи. Що ми бачимо на прикладі з УПЦ МП і РПЦ.
Можна отримувати Миро від Матері-Церкви і залишатися при цьому автокефальною і незалежною Церквою.
Так є і так було.