Знаєте чому вам кажуть, що на відновлення енернетичного обʼєкту треба 2-3-4 роки?
Бо хтось на підставі свого досвіду в минулому запамʼятав, що це займало саме стільки часу. І ці люди автоматично екстраполюють цей досвід на сьогодні.
Єдиний нюанс полягає тільки в тому, що в такі моменти чогось майже ніхто не задає питання: а чи працював цей проект ефективно? Чи були якійсь затримки в процесі? Чи було якісь перепони, які не залежали від виконавців проекту?
І саме головне: чи можна було всі ці затримки та перепони усунути, щоб прискорити виконання проекту??? Ніхто не думав над цим? Чи всі автоматично прийняли той факт, що є багато років і крапка?
А щоб комусь не здавалось, що я зараз теоретизую, то в якості доказу приведу один практичний кейс. Цей кейс на своєму сайті описала одна інжинірингова компанія, яка якраз встановлювала енергетичне обладнання.
Компанії необхідно було терміново замінити парову турбіну на електростанції. Стандартний період заміни для парової турбіни такої конструкції тоді становив приблизно два роки.
Але оскільки електростанція була важливим об’єктом для виробництва електроенергії в країні, то компанію попросили виконати ці роботи не за два роки, а за рік!!!
Як вони вирішували ці виклики?
В першу чергу, була досягнена домовленість з Mitsubishi Power прискорити час виробництва турбіни. Потім була організована логістика: понад 300 тонн обладнання доставили з заводу чартерними літаками п’ятьма ретельно скоординованими рейсами. А далі ці координовані поставки дозволили компанії оптимізувати доставку обладнання та деталей таким чином, щоб вони приходили в той момент коли вони були необхідні. І таким чином зменшили кількість затримок та простоїв.
А це в свою чергу дозволило компанії виконати проект по заміні обладнання не за 12 міс, а за 11. Якщо комусь цікаво, то посилання на кейс буде в коментарях.
І тому мені дивно чого в нас навіть не думають як покращити власну ефективність. А замість того розповідають про роки необхідні для відновлення.
Павло Вернівський - економіст, аналітик. Експерт Інституту ім. Олександра Поля. Спеціалізується на макроекономіці, історії економіки.