Ніколи такого не було, і ось знову.
Війна дала світу колосальний обсяг знань про Україну. Внаслідок чого чимало осіб, які формують (у т.ч. журналістів) і приймають рішення, у Європі та США переконалися, що байки про повальний неонацизм в Україні поширювали глибоко заангажовані люди.
Частково - росіяни, частково - особи, які монетизували тему "боротьби з українськими неонацистами" для досягнення політичних цілей або банального заробітку. Раптово виявилося, що багато звітів про ситуацію в Україні, які роками складали різні добрі люди - це брехня.
І ніби як поступово почало відпускати. Аж до того, що США зняли заборону на постачання зброї "Азову".
Однак у фоновому режимі ця тема живе. Що відразу ж проявилося під час просвітницького туру 3ОШБ у Європі. Моментально в Нідерландах вийшла стаття журналістки, яка подвизалася на російських ресурсах, про страшних українських неонацистів.
До 2022 року я неодноразово на фактах показував різним колегам невідповідність між реальною ситуацією і публічною картиною. Наприклад, якщо взяти будь-який список нападів на журналістів, активістів (ЛГБТ, екологів, охорону пам'яток тощо), місцевих і національних політиків, чітко видно, що левова частка атак на совісті локальної мафії та бенефіціарів "децентралізації". А за реальними актами саботажу (здебільшого підпали) і вандалізму крайні ліві випереджали крайніх правих. Плюс найняті росіянами персонажі, як українські, так і іноземні. І корінь проблеми був зрозумілий до неподобства - російський вплив і недоліки правоохоронної системи, а не ідеологія.
Але оскільки наїжджати на росіян було страшно і не оплачувалося, боротися з місцевою мафією не цікаво і небезпечно, а з вигаданими "українськими неонацистами" - легко і комфортно, плюс було добре оплачуване "соціальне замовлення", мейнстримом стали "неонацисти". Це цілковита калька ринку "боротьби з корупцією", до дрібниць.
Історія з "революційним расистом", який взяв відповідальність за вбивство Ірини Фаріон, стане ще одним приводом для дискредитації України. Просто самим фактом згадки в українському контексті, хоча там у надлишку російських хвостів.
Думаю, темі "неонацизму в Україні" спробують відкрити друге дихання. Вибори у Франції показали, що населення готове мобілізуватися проти "правої загрози". Тему "расизму в Україні" в США можна розігрувати на виборах в обидва боки.
Але козирною картою дискредитації залишається не "неонацизм", а ІДІЛ.
Тепер варто чекати, коли в Україні "розкриють" черговий "осередок ІДІЛ" або "візьмуть у полон" ігілівця, який нібито воював у ЗСУ. Цікаво тільки, для цього задіють уже відомих "спеціалістів" із "викриття" ІДІЛ в Україні чи знайдуть когось нового.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Живе в Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні та світі. Працював координатором проекту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.