Якою має бути німецька політика підтримки України?

Продовження підтримки України нашими закордонними друзями потребує безпосереднього відчуття нашої країни, її болю, наявних проблем і, в той же час, рішучості продовжувати спротив російській агресії.

10 червня 2024 року в Берліні, в парламентському клубі Бундестагу відбулась дискусія про те, якою має бути стратегія німецької політики щодо України. Цей захід було організовано Ялтинською європейською стратегію (YES) та Фондом Віктора Пінчука за підтримки Робіна Ваґенера, депутата Бундестагу та голови Німецько-Української парламентської групи.

За обсягами воєнної і фінансової допомоги Україні Німеччина є другою після США, і першою в Європі. Однак в той же час добре відомо, що Уряд Німеччини в багатьох питаннях підтримки України діє дуже обережно. Саме ці обставини, на мою думку, і стали головними мотивами для проведення такої дискусії в Берліні.

Але і дата проведення посилила її актуальність. Ця дискусія відбулась відразу після виборів до Європарламенту, результати яких виявились невтішними для правлячої коаліції в ФРН. Безумовно, учасники дискусії в Берліні зверталися до питання підсумків виборів до Європарламенту в контексті їх можливого впливу на процес підтримки України з боку ЄС. Ще один чинник, який обумовив додаткову актуальність дискусії про німецьку політику щодо України – це конференція з питань відновлення України, яка відбувалася в Берліні 11-12 червня 2024 року. Цілком логічно, що частина українських учасників конференції з питань відновлення України взяли участь і в дискусії про німецьку політику щодо України.

З боку України була ціла група урядовців (зокрема віце-прем’єрки Юлія Свириденко і Ольга Стефанішина), парламентарів (зокрема, і перший віце-спікер Верховної Ради України Олександр Корнієнко), представників українського бізнесу (як великих державних, так і приватних компаній), а також громадянського суспільства. Німеччину представляла велика група парламентарів (зокрема Івонне Магвас, віце-президентка Бундестагу; Робін Ваґенер, очільник Німецько-Української парламентської групи; і багато інших), низка урядовців (зокрема держсекретар Міноборони Німеччини Синтьє Меллер), представники Бундесверу, політичні і громадські діячи, науковці. Взагалі в дискусії взяли участь не тільки представники Німеччини і України, а й ціла низка відомих політиків і державних діячів з різних країн, зокрема Валдіс Домбровскіс, Виконавчий Віцепрезидент Єврокомісії; Радослав Сікорський, Міністр закордонних справ Польщі; Пенні Прітцкер, спеціальна представниця Уряду США з питань відновлення України. Звичайно, були представники Наглядової Ради YES: засновник YES Віктор Пінчук; Президент Польщі (1995-2005) і голова Правління YES Олександр Квасневський; Керсті Кальюляйд, Президентка Естонії (2016–2021); Карл Більдт, Міністр закордонних справ Швеції (2006–2014), Прем’єр-міністр Швеції (1991–1994); Модерував дискусію Вольфганг Ішінгер, екс-президент Мюнхенської безпекової конференції і також член Ради YES.

Відкриваючи цю дискусію, Віктор Пінчук нагадав, що ще в часи Веймарської республіки тодішній президент Рейхстагу Пауль Льобе проводив низку зустрічей із німецькими політиками та видатними інтелектуалами в Рейхстазі. Це був прозорий натяк на те, що і зараз такі зустрічі є необхідними, але в більш широкому міжнародному складі і на теми, які є визначальними пріоритетами і для Німеччини я для світової політики. На сьогодні таким безсумнівним пріоритетом є допомога Україні у війні проти російської навали.

Співорганізатор дискусії, депутат Бундестагу Робін Ваґенер зазначив, що «нашою спільною метою має бути перемога України і поразка Путіна». На його думку агресору треба відповідати силою, а не слабкістю. Він також підкреслив, що стратегія допомоги Україні має також включати сприяння європейській інтеграції України. Але ще більш цікавою виявилась його позиція щодо євроатлантичної інтеграції України. Він вважає, що "членство в НАТО є найкращою політикою для України та ключовою запорукою для відновлення країни». Робін Ваґенер заявив, що хотів би побачити з цього приводу чіткі сигнали на майбутньому саміті НАТО у Вашингтоні, а також ясність з боку німецького уряду.

Віце-президентка Бундестагу Івонне Магвас наголосила на важливості продовження підтримки України: «Ми не можемо дозволити собі участь в дебатах про війну чи мир. Україна має бути спроможною захистити себе».

Дуже емоційно виступив депутат бундестагу Антон Гофрайтер, який заявив, що йому соромно, коли в Німеччині місяцями йдуть дискусії щодо конкретних питань допомоги Україні, які мають вирішуватись негайно.

Взагалі депутати Бундестагу, які взяли участь в цій дискусії виступали з набагато більш радикальних позицій, ніж нинішній німецький Уряд. І це були депутати і від правлячої коаліції і від ХДС/ХСС, яка знаходиться зараз в опозиції. Зрозуміло, що виступали друзі України і активні прихильники допомоги Україні. Тим не менш, їх позиція свідчить про те, що в німецькій владі є потенціал для більш потужної підтримки України.

І йдеться не тільки про депутатів Бундестагу, і не тільки про заклики посилювати підтримку України. Була і жорстка критика надто повільних дій щодо посилення обороноздатності Німеччини на тлі зростання загроз з боку Росії. Моріц Шуларік, директор Кільського інституту світової економіки, який відомий регулярним аналізом структури західної допомоги Україні, зазначив, що жодних серйозних спроб збільшити ресурси для нарощування оборонного виробництва та надійного фінансування переозброєння не було. І він, і Вольфганг Ішінгер звернули увагу на досвід США часів Другої світової війни, коли в короткий час виробництво багатьох видів зброї було збільшено в десятки разів. На їх думку, і Німеччині, і США та іншим провідним західним країнам зараз треба робити так саме. В цьому контексті учасники дискусії згадували і про невиконану обіцянку Євросоюзу про постачання Україні одного мільйону артилерійських снарядів калібру 155 мм.

Українські учасники дискусії делікатно уникали критики на адресу Німеччини, навпаки, дякували Німеччині за великі обсяги воєнної і фінансової допомоги під час російського повномасштабного вторгнення в Україну. Дійсно, у порівнянні з тим, що було до 24 лютого 2022 року контраст є величезним. Раніше з боку Німеччини не було жодних постачань летальної зброї в Україну, а зараз саме Німеччина є лідером в Європі по загальних обсягах військової і фінансової допомоги Україні. Представники України в своїх виступах акцентували увагу на конкретних питаннях підтримки України, особливо на посиленні української ППО і на сприянні відновленню української енергетики, яку Росія намагається послідовно руйнувати. Також українські учасники дискусії підкреслювали необхідність прискорення процесу надання Україні військової і ресурсної допомоги.

Віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський висловили впевненість що підтримка України з боку Євросоюзу буде продовжена і після виборів до Європарламенту. Вони і віце-прем’єрка з питань євроінтеграції України Ольга Стефанішина також наголосили на необхідності якнайшвидшого початку переговорів про вступ України до ЄС. Пенні Прітцкер, спеціальна представниця Уряду США з питань відновлення України, детально розповіла і про те, що зроблено з боку США та інших західних країн для допомоги Україні, і що планується зробити далі.

Дуже промовистими були фінальні виступи. Марілуїзе Бек, відома німецька політична діячка, колишня депутатка Бундестагу від Партії Зелених, згадала про необхідність надання Україні далекобійних ракет «Таурус», заявила про важливість формування коаліції більш рішучих партнерів України, яка б підштовхувала і Німеччину до більш активних дій на підтримку України. А висновком її емоційної промови був заклик: «Дотисніть нас»!

І це актуальний рецепт взаємодії України з нашими партнерами. Весь драматичний досвід нинішньої війни України проти російської навали свідчить про те, що навіть наших партнерів періодично треба підштовхувати до правильних рішень. Але робити це має не тільки Україна, а й наші друзі в окремих країнах, в тому числі і в Німеччині.

Наприкінці дискусії Вольфганг Ішінгер закликав німецьких учасників приїхати в Україну, зокрема на ювілейну двадцяту конференцію «Ялтинської європейської стратегії». І це ще один актуальний рецепт взаємодії України з нашими партнерами. Продовження підтримки України нашими закордонними друзями потребує безпосереднього відчуття нашої країни, її болю, наявних проблем і, в той же час, рішучості продовжувати спротив російській агресії.

Джерело