Пошукайте: після Рамштайна у вересні 2023 р. глава Пентагону Остін за інерцією озвучив і тему Future Force Concept, і пошук місця в колективній обороні. Але потім це все з порядку зникло. І звелося до історії "дай мільйон, у тебе ж багато мільйонів".
Зараз, по суті, повернулися в травень 2023 р.: місце України в колективній обороні і ресурси під це завдання. І це правильна ідея. Її треба рухати.
3. Стримування.
Зараз різні клоуни бігають по ефірах і голосять, що стаття 17 Конституції забороняє розміщення іноземних військових баз.
Військових баз - забороняє. А гуртків військових ентомологів у розмірі армійського корпусу - не забороняє. І військові бібліотеки, розгорнуті в ескадрильї, не забороняє. Якщо не вішати табличку "Військова база", то жодних заборон.
Люди чомусь забувають, що Конституція - це Основний Закон. До якого можна вносити зміни, коли цього вимагає час.
Ба більше. Можна і до рівня змін до Конституції не підніматися. А внести в якийсь системоутворюючий закон визначення "іноземної військової бази". Наприклад: "іноземна військова база - це прямокутна ділянка землі, оточена зеленим парканом, по периметру якого щонайменше тричі іноземною мовою написано слово х@#". Ось таке - заборонено Конституцією. А все інше - велкам.
У листопаді - грудні 2021 р. з іноземними партнерами (і це є в мережі, можна перевірити) тривав діалог щодо розміщення в Україні декоративних військових контингентів у 5 точках: Харкові, Краматорську, Маріуполі, Херсоні та на о. Зміїний. Міноборони України пропонувало розмістити їх без зброї. Це ж "бібліотекарі-ентомологи-метеорологи". Але під американськими, британськими та канадськими прапорами. На що партнери непритомніли, бо це ж страшна "ескалація"!
Зараз прямо заявляється про розміщення неядерного компонента стримування. Ну, так це нормальна ідея. Без цього не обійтися. Питання "модальності". Нюанс у тому, що навіть думати про це - як і раніше, "страшна ескалація".
4 Тема про надра і спільні бізнеси (які де-факто захищатимуть військові контингенти) - це прагматична частина, яка грає на логіку залучення партнерів. Питання реалізації.
Разом. Логіка, що відповідає інтересам України, зводиться до обміну зобов'язаннями і розподілу ризиків із партнерами. Партнери об'єктивно не горять бажанням брати на себе ризики і зобов'язання. Бо це комфортно - вирішувати свої завдання за рахунок і руками наївної молодої країни, яка перебуває в біді. Ось тут - корінь проблеми.
Поки залишається непроговорена пляма: а яку користь колективній обороні приноситиме Україна? Навіщо їй платити? Навіщо приймати через неї ризики? Натяк на це в "плані" є: українські контингенти в Європі замість американських. Але це далеко не повний опис усіх можливостей України у протистоянні "осі зла".
Місце в системі - вартість - баланс ризиків - зобов'язання - втілення.
Ось це траєкторія перемоги. Якщо втілити її в реалії повсякденності, то реально-ідеальний варіант виглядає так:
- Припинення вогню прямо сьогодні (або до Різдва) по лінії фронту, обмін полоненими "всіх на всіх";
- Ми ні від чого формально не відмовляємося, санкції зберігаються;
- Разом із РФ і партнерами обговорюємо правила співіснування, частиною якого є трибунал для військових злочинців;
- Готуємося скористатися вікном можливостей у майбутньому.
Поки до кінця неясно, як підвести РФ до такого набору пунктів. Бо вони ще можуть наступати. Без посилення заходом нашої військової компоненти не вийде. Тезу про "справедливість" я сприйняв як не "про кордони 1991 року", а про баланс ризики/зобов'язання з партнерами. Це чиста прагматика. Щойно тут буде прогрес, почнуться реальні зміни.
Загалом, я б не поспішав сильно лаяти. Є здорове зерно. Але ще три тижні всі розмови і заяви - просто розмови і заяви.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.