Радянський Союз закінчився не в 1991 році, а набагато раніше - коли діти радянської номенклатури почали хизуватися перед однолітками в західних шмотках.
Порошенко став політичним трупом не після двох котлів та краху економіки, а тоді, коли в злиденній воюючий країні у його депутатів і чиновників накрадене перестало поміщатися в деклараціях.
Люди – дивні істоти, готові терпіти дуже багато чого заради «ідеї». І будь-якому політику дуже спокусливо цим скористатися. Але якщо влада починає апелювати до таких понятть як «світле майбутнє», «Батьківщина» або «боротьба зі страшною епідемією» і вимагати жертв, то вона повинна розуміти, що вступає на дуже тонкий лід. Тому що це, так, працює, але працює тільки до того моменту, поки народ вірить, що сама влада ставиться до цього серйозно і несе такі ж жертви.
Читати такожЧим закінчиться війна Зеленського з мерамиЯкщо ресторани закриті, закрито все. Якщо будівельні магазини не працюють, то Епіцентр теж не працює. Якщо всі затягли паски, то і чиновники затягнули паски. Як тільки з монолітної греблі «карантину» випадають перші камені, утримати хвилю вже неможливо.
Ресторан Велюр, як і джинси на сині третього секретаря райкому, самі по собі не мають ніякого значення. Але цієї мізерної тріщинки достатньо, щоб поховати всю конструкцію. І не тільки її.
Немає вже такої сили, яка запихне назад «ресторатора з 90-х» Тищенко, якогось очманілого від десятиліть безкарності Герегу, і поверне Голобородько, якому прощали дуже багато. Прощали зовсім не тому, що вірили в його професіоналізм або щось ще, а тому, що вірили у його щирість.