Польща, яку багато хто у нас сприймав мало не як промоутера на шляху членства України в ЄС, все більше і більше перетворюється на умовну "колоду", яка лежить у нас на цьому шляху.
"Зерновий безвіз" для України призвів до тотальної блокади нашого експорту на ринках низки країн Центральної Європи, які, таким чином, рятували від цінового демпінгу своїх фермерів.
Тут необхідно розуміти, що замість "зернового безвізу" ми зараз отримали більш жорсткий режим торгівлі з Польщею в частині аграрних товарів, ніж той, що у нас був до війни.
Взагалі, ціновий демпінг з боку українських компаній став справжнім бичем для наших сусідів.
І варто відзначити, що ситуація з більш низькими цінами на товари і послуги з України буде зберігатися до тих пір, поки капіталізація української економіки не наблизиться до параметрів польської, а це трапиться нескоро.
Зараз до цієї ситуації підключилася блокада українсько - польського кордону з боку польських перевізників - це вже реакція поляків на "транспортний безвіз" для України.
Це ще раз підкреслює мою тезу про те, що сировинна Україна, особливо аграрно-сировинна - не потрібна у складі ЄС.
І якщо ми хочемо стати частиною Європейського геополітичного простору - у нас повинна з'явитися сумісна з європейською політична та економічна моделі розвитку.
Наші "роз'єми" повинні збігтися, інакше інтеграція буде неможливою.
Для цього необхідно знайти своє місце в панєвропейських технологічних ланцюжках додаткової вартості і це точно не аграрна сировина.
Критично важливо підвищувати рівень складності української економіки.
Але є й інші проблеми.
Політична система та корупція.
У такому вигляді як зараз, наша політична система не монтується з європейської, навіть виходячи з базової контституційної настройки.
Ну немає в ЄС парламентсько-президентських країн за формою, які є президентсько-парламентськими за фактом.
І це тільки верхівка проблем.
Торгівля людьми, зброєю, наркотрафік.
Ми повинні розуміти, що ставши частиною ЄС ми умовно "скасуємо" механізм контролю і перевірок на західних прикордонних переходах.
Всередині Європи кордонів майже немає.
Тобто наш східний кордон стане східним кордоном ЄС, а "перегородка" між нами і Євросоюзом зникне.
Європейці погодяться з цим, тільки в тому випадку, якщо через цей кордон не хлине потік зброї, наркотиків і торгівля людьми не вийде за максимально допустимі рамки.
Нам доведеться повністю демонтувати внутрішні механізми податкової оптимізації.
Тут все просто: шлях в ЄС йде через митний союз з ЄС і єдиний простір митного контролю і нарахування ПДВ, в тому числі, в частині отримання податкового відшкодування з ПДВ.
Ви уявляєте собі це зараз, коли у нас функціонують "податкові скручування", "скручується" ПДВ, фіктивне відшкодування, потік контрабанди і так далі.
Чи зможе Європейський митний простір і механізм нарахування ПДВ бути поєднаний з "чорною дірою" у вигляді нашої оптимізації?
Відповідь очевидна.
Плюс механізми відмивання грошей, тіньова економіка обсягом в 50% від параметрів офіційної, розрахунок готівкою, доларизація і так далі.
Ніде в країнах ЄС немає нічого подібного.
І тут однією справа прийняти" схожу " на нас Албанію, вона маленька, а інша справа країну, площею майже як Франція і з населенням в 25 млн чоловік.
Звідси висновок: для початку реальної європейської інтеграції нам належить пройти масштабний шлях внутрішньої трансформації, втративши свої "виразки розвитку" і знайшовши подобу європейських базових систем.
Але проблема в тому, що наші політичні еліти і навіть частина суспільства наївно сприймають процедуру набуття членства в ЄС як механізм проведення тієї самої транформації.
Це помилкове сприйняття, так як процедура адаптації України під вимоги ЄС буде успішною лише в тому випадку, якщо вона стартує з системної готовності, коли змінити потрібно буде лише зовнішній дизайн і частина "заводських налаштувань".
Якщо почати цей процес в умовах системної неготовності, він буде жорстко профанований і імітований нашою "глибинною системою".
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.