1. Ніяких васальних стосунків Росії перед Китаєм нема. Як мінімум зараз. Єдине про що ми можемо говорити точно, так це про те, що Китай, починаючи з 2023 року не вважає РФ тією силою з якою потрібно консультуватися при прийнятті тих чи інших вагомих геополітичних рішень. В цьому контексті варто особливо звернути увагу на те, що ціллю цієї війни для Путіна було і залишається стати третім полюсом в світі (крім США та Китаю). І поки росіянам нічого не вдається, що вигідно, перш за все Китаю.
2. Китай - це 30% експорту і 34% імпорту для РФ. Росйські втрати від торогових дисконтів для Китаю складають приблизно 25 млрд доларів в 2023 році.
3. Китай імпортує в 2023 році до 45% російської нафти, 50% золота, 64% лісу. 70% російського ринку автомобілів, 30% спецтехніки 20-45% різного виду електроніки - це Китай.
4. Банківська стратегія Китаю проста: максимальна наростити розрахунки в юанях і перевести максимальну кількість російських банків на китайські платіжні системи. Але навіть зараз, для РФ, при товарообігу з третіми країнами 25% розрахунків - це юань. Це в рази більше ніж до 24.02.22, але все ще не критично. Підключення російських банків до китайської платіжної системи на.середину 2023 року - 9%.
5. Стратегія Китаю наступна - з максимальним дисконтом купувати сировину і з максимальною маржинальністю продавати свої товари. Головна економічна ціль - зробити протягом наступних двох років максимально залежними від Китаю цілий ряд ключових галузей РФ, не ставши в жодній із галузей критично залежним від РФ. РФ це прекрасно розуміє і пробує не впасти у цю залежність, шукаючи інші ринки збуту і впроваджуючи сірі схеми по обходу санкцій.
6. Сценаріїв розвитку є три:
- Інерційний, коли все йде так, як іде зараз. І тоді справді, протягом двох років залежність РФ від Китаю в кількох надважливих галузях (перш за все нафтогазовій, лісовій, телекомунікаціях і складному машинобудуванні) може стати критичною, хоча навіть тоді говорити про васалітет не доводиться;
- кооперація, яка передбачає зону вільної торгівлі і перетворення РФ на частину китайської економіки. Хоча поки цей сценарій виглядає мало реальним;
- повернення РФ до вільної торгівлі з Заходом. І цей сценарій передбачає мирні переговори і певні поступки РФ.
Поки, перший і третій сценарії (можливо, якийсь гібрид із них) виглядають, як найбільш реалістичні. При цьому, виходячи із економічної доцільності, Китаю, в найближчі півроку, точно не потрібне перемирʼя. Щодо подальших дій Китаю, то тут багато чого буде залежати від того, чи відбудеться спроба зближення РФ з колективним заходом. У цьому випадку Китай також спробує зіграти в посередника.
Щодо України, то Китаю потрібне збереження незалежної України з обовʼязковим виходом до Чорного моря (Китай перш за все цікавить земля, в плані продовольчої безпеки та можливість оперувати, як мінімум один портом, який був би логістичним хабом).
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) - виконавчий директор Українського інституту майбутнього, журналіст, бізнесмен, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація «українська мова і література», в 1998 – закінчив факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книжки про наріжні закони функціонування політики "Політики не брешуть"), пише Вікіпедія.