Лічені дні залишилися до зустрічі НАТО від якої, чомусь, багато українців очікують того, чого вони в результаті не отримають і будуть розчаровані, а саме - гарантій або ж безпосередньо самого вступу України до Альянсу.
На жаль, завищені очікування і нерозуміння процесів, що відбуваються, дуже часто валять наших громадян в стан натхненної розчарованості. Точно так само як проходить зараз наступ. Адже велика частина суспільства очікувала якогось блискавичного прориву і загального домінування.
Коли ж СОУ активізувалися, багато хто не зрозумів, що відбувається і стали черпати інформацію з ворожих майданчиків, не тільки занурюючись в маніпулятивну депресію, а й привносячи її в наш інформаційний простір. А все через банальне нерозуміння процесів.
Через незнання того, що з себе представляють лінії оборони ворога. Через нерозуміння, для чого проводиться розвідка боєм. Через небажання чути те, про що говорять їм не тільки розумні люди, яких, благо чимало в ефірі, а не так як в 2014-му, а й офіційні особи з високим рівнем довіри.
Я протягом усього цього часу не змінив своєї думки - Україна не стане членом НАТО до тих пір поки не закінчиться війна. Лише після цього вона увіллється в Північноатлантичний альянс з прискоренням, можливо, більшим ніж це зробила Фінляндія. Але не раніше.
А тому - не завищуйте очікування.
А ось чого можна очікувати? Розширення підтримки. Надання нової номенклатури озброєнь. Ряд нового формату ініціатив, які посприяють підвищенню обороноздатності України. Але проблема в тому, що все це буде вимовлено нецікавою, сірою, бюрократичною мовою.
З іншого боку, все це допоможе нам бути сильніше. А тому і порівняння з наступом цілком доречне, на мій погляд. Люди чекали блокбастер від Майкла Бея, а отримали криваву рутину, і розчарувалися, хоча винні в цьому виключно вони. Соплі розчарованих хлопцям на фронті ніяк не допоможуть.
Хоча, в свою чергу, наступ йде за планом і безліч факторів вказують на це, починаючи від рекордних втрат в техніці росіян і закінчуючи вклинюванням СОУ в найскладнішу смугу забезпечення аж до переднього краю основної лінії оборони, без задіяння головних ударних сил.
Аналогічно і з НАТО. Будьте реалістами, ніхто Україну не прийме в альянс поки йде війна, хоча Україна НАТО зараз, як гарант безпеки в Європі, потрібніша, ніж самій Україні, членство в НАТО.
Не завищуймо очікування, отримуймо максимальний профіт без недоречних фантазій, від практичності процесу.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".