У США та Європи з’являється розуміння того, що для того, аби Україна могла ефективно захищатися, проводити контрудари та контратаки, потрібні поставки не тільки авіації та боєприпасів, а й далекобійних ракет. Раніше було ухвалено рішення про передачу Україні ракет ATACMS: спочатку партії ракет із обмеженим радіусом дії (126 км), а потім – ракет дальністю до 300 км. Такі ракети стоять на озброєнні американської армії, і про їх поставки Україні домовилися Київ і Вашингтон. Єдина умова – удари цими ракетами не повинні завдаватися по території Росії. Для реалізації цього рішення потрібне фінансування і, звісно, кінцеве рішення Байдена.
Перша партія ATACMS до нас уже надходила, і зараз стоїть питання про надання більш потужних ATACMS (бойовий заряд 250-300 кг) і більшого радіусу дії (до 300 км). Такі ракети зможуть завдавати ефективних ударів по великих об’єктах (аеродромах, пускових установках, захищених складах боєприпасів, нафтобазах), які розташовані на територіях, окупованих Росією. Зокрема, й об’єктах у Криму, де базується Чорноморський флот РФ. Тобто йдеться про об’єкти, які Росія використовує для завдання ракетних ударів по Україні, пусків "шахедів", польотів літаків тощо. Знищення цих об’єктів знецінить стратегічні перспективи ворога і не дасть йому змоги формувати потужні ударні групи в майбутньому.
США довго шукали спосіб профінансувати допомогу Україні, але так, щоб не напружити ситуацію з РФ. Адже Путін постійно погрожує тим, що, якщо США нададуть Україні далекобійні ракети і літаки, тобто ATACMS і F-16, Росія розцінить це як вступ у війну і зможе думати про застосування ядерної зброї. Медведєв розшифрував слова Путіна, уточнивши, що удари можуть бути завдані по Вашингтону, Лондону, Берліну та Києву.
Так само Росія попередила Шольца щодо передачі Києву ракет Taurus, причому більш жорстко. Шольц поки що дослухається до цих попереджень більше, ніж Байден. Адже Байден уже не раз перетнув "червоні лінії", які окреслювали росіяни: передав Києву HIMARS, Patriot і багато інших систем. Він робив це навіть попри те, що Росія попереджала Вашингтон, що сприйматиме це як виклик із боку США та заяву про їхню участь у війні проти РФ. Та все одно Байден діє вкрай обережно, аби не допустити глобальний конфлікт.
На Заході бачать, що Росія не припиняє агресію проти України, проводить масовані атаки, а перспектива війни РФ із НАТО стала цілком реальною. Тож там розуміють, що потрібно, щоб якось підключилися і США. Зараз Захід виходить із того, що краще бити агресора і протидіяти йому на території України, а тому потрібно надати українцям зброю, яка буде суттєво знецінювати російські війська.
Пентагон знайшов гроші на допомогу Україні – приблизно 400 мільйонів доларів. На цю суму Україна отримає боєприпаси, ракети для HIMARS, а також частково ракети ATACMS.
Не будемо називати точної кількості ATACMS, які можуть нам передати: це може бути і десяток, і кілька десятків. Утім, це створить ударний кулак, який нищитиме бойові системи противника на окупованих територіях, у фронтовій і прифронтовій зоні.
Пізніше, після голосування пакету допомоги на 60 мільярдів доларів наприкінці березня чи на початку квітня, ATACMS можуть надати більше.
Як на мене, принципове рішення про надання цих ракет Україні є, адже була укладена угода про те, що американці передають їх. Логістика дуже швидка, буквально тиждень – і ATACMS будуть в Україні.
Отримання ATACMS створить умови для завдання потужних ударів. Згадайте, щойно у нас з’явилися ATACMS невеликого радіусу дії, одразу були завдані удари по окупованих територіях, зокрема, по Феодосії, що в Криму, були знищені аеродроми, літаки, системи наведення і навіть системи ППО.
Поставка першої партії ATACMS в Україну може відбутися або наприкінці березня, або в квітні. А в перспективі, якщо буде затверджений великий пакет допомоги, ATACMS надійдуть навесні-влітку. Разом зі Storm Shadow, SCALP і SAMP/T вони створять потужний системний блок високоточних далекобійних ракет, які дозволять нам діставати глибокі й середні тили ворога.
Микола Маломуж, спеціально для Главреда
Микола Григорович Маломуж (23 вересня 1955, Звенигородський район, Черкаська область) – український державний діяч, голова Служби зовнішньої розвідки України з 2005 по 2010 роки, генерал армії України. Голова Всеукраїнської Координаційної ради офіцерів та військовослужбовців, пише Вікіпедія.