Проблеми в команді Трампа з'явилися не зараз, коли конфлікт Трампа і Маска вийшов у публічну площину. Проблеми там ми спостерігаємо вже понад місяць, з моменту звільнення радника з національної безпеки Майкла Волтца, з яким, мабуть, Трамп не зумів спрацюватися. Це було показово і свідчило про те, що попереду кадрові проблеми.
Ілон Маск – людина з дуже великими амбіціями, тому конфлікт із Трампом був неминучий: з огляду на характер і гіпертрофоване его Маска і Трампа, вони мали зіткнутися. І зіткнулися вони на питанні про скорочення державних витрат.
Ідеї Маска – це, по суті, технократизм і прагнення зменшити ціну держави. При цьому Маск забуває, що його успіх багато в чому був зумовлений тим, що держава стимулювала його діяльність, а високі державні витрати забезпечували купівельну спроможність населення.
Тому до скорочення державних витрат потрібно підходити диференційовано: наприклад, витрати на USAID, на мій погляд, справді мали б бути урізані до розумних меж, а все інше – це спроба рубати сук, на якому сидиш. А, згідно з ідеями Маска, виходить, що влада має бути суто номінальною, а правити будуть представники дуже великого бізнесу, подібні до Маска та Безоса, тобто люди з мільярдними статками, які, як він вважає, краще знають, що має робити держава.
Однак це часто повторювана помилка. Це видно навіть на прикладі України: дуже успішні в бізнесі люди, потрапляючи в політику, не розуміють того, що, на відміну від бізнесу, де 2х2=4, у політиці це може бути і 3, і 5, і 6. Тому вони часто виступають проблемними персонажами. Усе це рано чи пізно призводить до конфлікту, тому доводиться робити вибір – або політика, або бізнес. Тому що політика, як правило, негативно відбивається на бізнесі. Якщо таким людям дати всю повноту влади, то в нинішніх умовах це обернеться великою бідою. От і з Максом так вийшло. Адже і Tesla, і космічні програми виросли завдяки підтримці та стимулюванню держави.
У цій ситуації Джей Ді Венс (саме на нього Маск запропонував замінити Трампа) підтримав Трампа. Це логічно, адже Венс зараз є першим, хто замінить у разі чого Трампа – віцепрезидент стає президентом США.
У будь-якому разі, команда Трампа зараз докладе всіх зусиль, щоб загладити цей скандал і мінімізувати його наслідки.
Для трампістів (тих самих MAGA) наслідки скандалу Трампа і Маска можуть виявитися гіперруйнівними. Оскільки попереду 2026 рік – рік проміжних виборів. Не дарма Маск сказав, що Трамп завдяки йому не тільки переміг, а й здобув більшість у Конгресі та Сенаті. З огляду на політичну систему США, президент, щоб не бути "кульгавою качкою", має спиратися на більшість. А більшість може бути втрачена, якщо все буде йти так само, як зараз іде у Трампа: успіхів немає, на це накладаються внутрішні чвари, розбірки і скандальні подробиці (Маск натякнув на участь Трампа в вечірках Епштейна). За таких умов демократи з великою ймовірністю візьмуть реванш.
Якщо врахувати, що ця боротьба між трампістами і демократами, між консерваторами та глобалістами має екзистенціальний характер, можна уявити наслідки.
Маск серед іншого закликав оголосити Трампу імпічмент. Однак ця ідея не отримає розвитку. Республіканці це не підхоплять. Навіть ті, хто ставляться до Трампа критично, навряд чи виступлять як "корисні ідіоти" для демократів і Маска.
Хай там як, цей конфлікт буде серйозним репутаційним ударом по Трампу. А від нього зараз відвалюються "ситуативні попутники", які голосували не за Трампа, а проти демократів, Байдена і Гарріс. А таких було дуже багато. За відсутності успіхів у внутрішній і зовнішній політиці Трампа цей процес набиратиме обертів.
Що стосується можливих наслідків цього конфлікту для Маска, то Беннон натякнув, що слід перевірити легальність перебування Маска на території США, а, можливо, і вислати з країни. Однак думаю, до цього не дійде. Маск – не дурний і розуміє, що бодатися з державною машиною собі дорожче. Якщо раптом Маск цього не розуміє, значить, він відірваний від реальності, і тоді можуть бути дійсно сумні наслідки для нього.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда
Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.