Гундяєв диявольськи підступний. Він знав, на які муки прирікає заступника голови СБ РФ Дмитра Медведєва, вручаючи йому орден св. Дмитра Донського (латунний, але зі стразами).
У цієї нагороди є вельми неприємна особливість: через свої розміри і безглузду конфігурацію вона не лізе ні в чарку, ні в склянку і, відповідно, не піддається "обмиванню". Зараз Медведєв мучиться, намагаючись засунути регалію хоч куди-небудь.
Та й узагалі, цяцька св. Дмитра Донського - орденочок двозначний. Річ у тім, що Куликовська битва не була битвою росіян проти "іга" - та й татар, як таких. Дмитро, данник і слуга хана Тохтамиша, просто виконував тохтамишів наказ - "усунути беклярбека Мамая, який порушив ординські порядки".
Донський заради вислуги перед ханом поклав тьму росіян на Куликовому полі. Цю битву вважають "днем військової слави Росії", але давно з'ясовано, що ніякою "перемогою" там і не пахло. Розігнавши мамаєвих нукерів, росіяни були розгромлені і перерізані воїнами Великого князівства Литовського.
Абсолютно всі неупереджені хроністи-європейці описують битву так: Того ж року була велика війна в багатьох країнах: особливо так билися росіяни з татарами біля Синьої Води (Bloen Wassir)[85], і з обох боків було вбито близько 40 тисяч осіб. Однак росіяни втримали [за собою] поле. І, коли вони йшли з бою, вони зіткнулися з литовцями, яких татари покликали туди на допомогу, і вбили росіян дуже багато та взяли в них велику здобич, яку ті взяли в татар.
Приблизно так само цей день "військової слави" відзначено в усіх без винятку хроніках того часу - Детмара Любецького, Германа Корнера (German Corner), Йоганна фон Посільге (Johann von Posilge), Йоганна Лінденблата.
Лише через два роки після Куликовської ганьби ординці Тохтамиша взяли, розграбували і спалили Москву. "Героїчний" князь Дмитро не постраждав під час штурму і пограбування, оскільки завчасно втік із міста.
Олександр Невзоров - радянський, російський і український громадський діяч, опозиціонер, блогер, телеведучий; депутат Державної думи чотирьох скликань. Довірена особа кандидата в президенти Росії Володимира Путіна на виборах 2012 року. Різкий критик Путіна останніми роками. З листопада 2015 р. - ведучий програми "Паноптикум" на телеканалі "Дождь" спільно з Василем Уткіним, із січня 2017 р. - постійний гість щотижневої програми "Невзоровские среды" на радіостанції "Эхо Москвы". 3 червня 2022 року, як повідомив сам Олександр, йому і його дружині Лідії Невзоровій, за указом президента України Володимира Зеленського, надано українське громадянство за видатні заслуги перед країною.