Путінська держава не переживе поразки у війні проти України. Це буде не просто потужний військово-політичний провал. Для російського суспільства поразка у війні стане світоглядною катастрофою, крахом релігійно-ідеологічних основ держави.
Зараз вийти на вулицю з гаслом "Ні війні!" приблизно так само небезпечно, як за часів СРСР - з плакатом "ні комунізму!". І тоді і сьогодні такий "блюзнір" буде покараний за замах на святая святих. Головною святинею радянської державної релігії була комуністична утопія, а нинішньої - переможна війна.
У пострадянській Росії на зміну міфу про світле комуністичне майбутнє прийшов міф про героїчне військове минуле. Однак на цьому влада не зупинилася. Перемога у війні стала сприйматися як головне свято, абсолютна цінність, сакральний акт, який потрібно і "можемо повторити". Істеричне вихваляння минулої "великої" перемоги створило образ кращого, бажаного майбутнього. Новою російською релігійною утопією замість комунізму стала перемога у майбутній великій війні.
Якщо використовувати аналогії з християнством, Росія в цій релігії - Бог-Батько, країна і народ-переможець. Перемога - Бог-Син Росії. 9 травня - Різдво Перемоги. Путін - Патріарх, первосвященик Перемоги. Колективний Захід - ворог Росії і перемоги, диявол, який ввів у спокусу Україну, що стала занепалим ангелом і його слугою.
Віруючі в перемогу очікували другого, остаточного її пришестя, яке повинно було привести до приниження і розгрому західного диявола і його слуг. Однак все пішло не так, як їм обіцяли путінські попи-пропагандисти в костюмах і рясах. Реальна війна виявилася нескінченно далека від міфу про неї.
Коли віра в комунізм померла, впав СРСР. Коли поразка у війні перекине міф про перемогу - впаде і путінський режим.