«Звільнення» Донбасу не вдалося: як РФ один за одним провалює свої плани щодо України

Міста Донбасу, на які у росіян вистачить переваги, будуть знищені вщент, але така тактика ведення війни не дозволить Росії довго наступати.

Хвилинка про ситуацію у Сєвєродонецьку і загалом. Давайте трохи по фактам.

Супротивник штурмує місто? Так. Точаться вуличні бої. Я так розумію, що переважно на околицях міста. Але супротивник дійсно просувається.

Що фактично відбувається? Відбувається витіснення українських військових замість їх оточення та розгрому, що було планом А для росіян.

Чи є поточний сценарій ідеальним для супротивника? Ні. План був оточити спочатку все наше угрупування на Донбасі та найближчих територіях, замкнувши коло біля Павлограду (Дніпропетровська область).

Потім їх план був оточити Краматорськ і все наше угрупування в зоні ООС.

Потім вони перейшли до сценарію оточити наше угруповання в Сєвєродонецьку (лівий берег річки Сіверський Донець) та в Лисичанську (правий берег).

Будь-яке оточення давало росіянам можливість:

а) позбавити Україну значного потенціалу боєздатності;

б) «звільняти» Донбас більш «красіво» для цілей пропаганди;

в) зберегти значну частину свого військового потенціалу;

г) нівелювати вплив західної військової допомоги, бо оточеним військам не допомогти.

Чим більший «котел», тим краще.

Читайте такожРосія закидатиме Україну трупами і старою технікою: чого далі чекати від війни з РФ

Наразі перші два сценарії провалилися. Третій – дуже сильно пробуксовує. Бо контроль над необхідними дорогами росіяни так поки що і не встановили. І тому все перейшло до фактично штурму «котла», що не склався.

Про що свідчить поточна ситуація?

1. Росіянам не вдалося реалізувати свій базовий військовий план. Бо українські війська переважають у тактичній та стратегічній майстерності.
2. При цьому вони зберігають перевагу у силах та засобах, особливо в артилерії (кількість) та чисельності живої сили. І тому перейшли до тактики випалення та витіснення.
3. Випалення та витіснення – це більш «дорогий» спосіб ведення наступу і для нас, і для них. Але ми уникаємо великих оточень (поки що, і, я сподіваюся, що ця тенденція збережеться) і планомірно виснажуємо ворога.
4. Так, міста Донбасу, на які у росіян вистачить переваги, будуть знищені вщент. А прифронтові міста будуть обстрілюватися всім, що у них є.
5. Ні, така тактика ведення війни не дозволить росіянам довго наступати, і вони виснажаться. Через скільки – місяць чи три – я не скажу, бо не маю точних даних щодо їхніх втрат та залучених резервів, як і щодо швидкості поповнення наших резервів і надходження зброї.
6. Ні, нічого трагічного в тому, що росіяни займають певні території, для перебігу великої війни нема. Головне, що левова частка цивільних виїхала, а наші військові вправно ведуть оборонні дії проти чисельно переважаючого ворога. Це війна маневрів.

Читайте такожПутін поспішає: чому Росія знову погрожує КиєвуЩо треба робити нам? Не будувати ілюзій та не недооцінювати ворога. Тиснути на союзників і накопичувати сили та засоби. Вірити в ЗСУ. Сприймати перемоги без ейфорії і невдачі без відчаю. Якщо виходити з того, що ми у цій війні андердог – все розвивається по цілком нормальному для нас сценарію.

Я не кажу, що по приємному сценарію (на війні приємних сценаріїв не буває), але по нормальному і робочому – де ми маємо багато доріг до перемоги, а час працює на нас, а не на ворога.

Юрій Богданов, журналіст, блогер