Вся інформаційно-психологічна машина Кремля зараз кинута проти ЗСУ, України та її позицій на міжнародній арені через катастрофу ІЛ-76 біля Бєлгорода.
Мета - виставити Україну як "державу-терориста", якій не потрібно надавати допомогу та зброю. Бо вони ж "неадекватні" і "збивають своїх". Перемовини з ними, якщо що, також неможливі. Удари по цивільним будинкам в Україні, в принципі, стають "справедливою відплатою". Ще один аспект - показати ЗСУ як структуру, що начебто не щадить життя полонених, разом з тим українців, і штучно стимулювати внутрішній розлад і недовіру між українською армією та суспільством.
Поки лише декілька спостережнь. Пропагандистська машина РФ працює як осатаніле горнило, але дуже помітно, що це відбувається чітко, сплановано, синхронно і масштабно.
Потрібно розуміти, що Кремлем керує цинічна гебня, яка цілком могла підвести під удар літак, спеціально не забезпечуючи безпеку його руху.
Їм доля свого екіпажу літака і підозріло нечисельної охорони взагалі нецікава, якщо вони сотнями відправляють на смерть своїх військовослужбовців. Але принципово цікавий для неї геополітичний та психоінформаційний гешефт, який можна нажити на цій катастрофі.
Це типовий чекістський фірмений почерк, який має величезну кількість історичних аналогій - атомна підлодка "Курськ", теракти у Волгодонську, на Каширському шосе в Москві у 1999 р. тощо.
Багато хто почав вже говорити про поразку України в цій інформаційній битві та тотальний провал комунікації. Хай це навіть і виглядає так, проте обережно спрогнозую одну річ - незважаючи на всю цю, ймовірніше за все, заплановану операцію впливу з боку РФ, результат може виявитись дуже скромним для Путіна.
У західних країнах поступово виробляється психологічний імунітет від російських наративних історій і тим паче публічних істерик.
Найцікавіше те, що навіть, якщо росіяни будуть говорити правду, апелювати до справедливої відплати і навіть оперувати доказами (теоретично таке може бути), то їм будуть вірити все менше і менше. Тут пастка для них, в яку вони самі себе загнали раніше фанатичною ставкою на пропаганду та дезінформацію.
Що стосується України, то тут багато що буде залежати від професійної та злагодженої комунікації України із своїми союзниками. Канали зв'язків мають зараз бути червоними. Неформальні речі також, думаю, задіяні.
Загиблих полонених, якщо підтвердиться інформація, буде по-людськи дуже шкода. Цю біль рідних не заглушити нічим... Ніякими поясненнями і міркуваннями...
Постернак Олег Олександрович (народився 19 вересня 1983 р., с. Залужжя, Теплицький район, Вінницька область) — політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України, кандидат історичних наук. Провів 16 виборчих кампаній в якості керівника кампанії кандидатів в народні депутати в мажоритарних округах, кандидатів на міські голови, кандидатів у депутати обласних та районних рад.
Автор блогів і публіцистичних матеріалів з виборчого права, політичних технологій, електоральної психології у багатьох українських виданнях.
Коментує політичну ситуацію на українських інформаційних телеканалах, пише Вікіпедія.