Нічого цікавого у промові Путіна не почув. Стандартний набір російської гопоти: пішов увесь світ на x*й, ми всім дамо пи*ди, всіх надуримо - брехню оголосимо нашою правдою, все зграєю, всіх пограбуємо і все оголосимо своїм, зробимо все, що захочемо і назвемо це як захочемо.
Набагато цікавіше розглядати ці трагічні пики в залі. Здавалося б, вони мають бути радісними та натхненними щодо «повернення до рідної гавані» нових віджатих земель. А на обличчях смертна туга та тривога. Як на похороні. Чують, що це не свято, а початок їхнього кінця.
Яка вже тут радість «новим» територіям, коли чергові російські вояки гинуть в оточенні в Лимані і ось фронт росіян знову посиплеться відкочуючись до Сватового.
У чому користь для України того, що Путін метушливо, поспішно та в паніці оголосив про анексію окупованих територій?
Якщо до цього моменту весь світ ставився до анексії Криму за подвійними стандартами – офіційно не визнавав, але фактично приймав.
Мовляв, українці не хотіли за нього воювати. Кримчани ж проголосували за «возвращение в родную гавань». Вони у своїй більшості самі цього хотіли. Українці самі багато в чому винні. Тому не можна повернути Крим Україні військовим шляхом. У цьому питанні потрібно Україні шукати компроміс із Росією.
Тепер увесь світ побачив суть російської анексії. Її виворіт. Що являють собою «референдуми» в російському стилі і як вони там рахують голоси. І як росіяни готові оголошувати своїми території за які зараз українці ведуть бій і не збираються визнавати там владу. І в цьому питанні в Україні ніхто не готовий на жодні компроміси.
Тепер і в Україні, і в усьому світі розуміють – Крим це Україна, незважаючи на те, що з цього приводу вважають у Кремлі і більшість росіян. Українські збройні сили неминуче очистять його від російських окупантів, буде суд над колаборантами і керченський міст буде знищений.