Володимир Путін і його найближче оточення не прагнуть до регулювання або припинення конфлікту між Пригожиним і Міністерством оборони. Дивно, але це так.
Справа в тому, що система влади Путіна не настільки централізована, як багато хто вважає. Вона передбачає наявність безлічі "проєктів". Кремль затверджує проекти, підтримує ініціативу їхнього створення, проте чітко не формулює завдання. На наших очах було безліч прикладів, коли люди дуже яскраво стартували зі своїми проектами, але потім зникали. Зокрема, свій проект був і у Владислава Суркова, який тривалий час працював над концепцією ідеологічного обґрунтування політики Кремля.
Пригожин - один із таких проектів, з власним уявленням про розвиток бізнес і військової імперії. Пригожин значно посилив свої позиції під час війни. Він все ще озирається на остаточні рішення Путіна, проте діє самостійно і відчуває себе впевнено. Пригожин відчуває себе фігурою, яка висловлює точку зору певних кіл, де незадоволені Шойгу. Причому не просто Міністерством оборони, а керівництвом відомства. Чим завершиться боротьба Пригожина і Міноборони, передбачити неможливо, тому що Шойгу і його найближче оточення – теж проект. І кожен з таких проектів бореться за свої інтереси. Тут переплітається безліч інтересів.
Головне управління Генерального штабу ЗС РФ (у минулому – ГРУ), як пишуть, взаємодіє з Пригожиним. Причому у відомства окремий погляд на військову кампанію і дії міністра оборони Шойгу. Безумовно, військова розвідка - частина системи Міністерства оборони, проте там є своя специфіка. Вона полягає в тому, що, як у ФСБ, керівники великих департаментів і відділів управлінь є самостійними фігурами – у них прямий вихід на Путіна.
Олександр Морозов - російський журналіст, політолог, політичний філософ. У 2011-2014 рр. – шеф-редактор Русского журнала, 2014-2015 – викладач Бохумського університету в Німеччині, 2015-2016 - співробітник німецького видання Deutsche Welle. Науковий співробітник, викладач Карлова університету Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Прага). Керівник Інституту вільної Росії.
У лютому 2022 року Олександр Морозов підписав відкритий лист російських вчених та наукових журналістів із засудженням військового вторгнення Росії в Україну та закликом вивести війська з території України.
Навіть в Генштабі РФ, де Шойгу і Герасимов працюють в одній зв'язці, є декілька вагомих військових командувачів, які взаємодіють з Пригожиним, незважаючи на його нападки.
Така ситуація склалася через те, що Кремль не сформулював чіткий план військової кампанії. Всім очевидно, що у Путіна був тільки план А, який він мав намір реалізувати на ранній стадії війни. У Путіна був тільки план бліцкригу. Проте наприкінці минулого серпня з'ясувалося, що жодного іншого плану у нього немає. Проблемою скористався один з проектів – Пригожин, який хотів захопити Бахмут, щоб продемонструвати Путіну результат. Все в них пішло не так: бойові дії затягнулися, а конфлікт між Пригожиним і Міноборони через боєприпаси став публічним.
Протистояння проектів проявилося і в мінуванні Каховської ГЕС, підрив якої, очевидно, позбавляє Крим прісної води. Ті, хто мінував ГЕС, перебувають в одному проекті, а відповідальні за воду – працюють в іншому. Один про одного вони дізнаються, коли вже щось сталося.
Все це ми спостерігаємо протягом останніх 6-8 місяців війни, яку веде Кремль. Чим все завершиться? Мабуть, краще запитати у сценаристів кіносеріалів. Обстановка нагадує сюжети з фльмів братів Коенів, де події розвиваються в руслі фантасмагорії і хаосу. Немає жодної раціональної логіки ані серед осіб, які ведуть військову кампанію, ані в цивільній адміністрації.