Був дисидентом в 80-х. Як і багато тих дисидентів якось зламався. Допоміг Путіни прийти до влади. 2000 року був головним технологом його виборчого штабу. Намагався допомогти Януковичу прийти до влади. 2004 року був одним з технологів вже його штабу.
До 2011 року був послідовним членом банди російського диктатора. 2012 перейшов в опозицію. 10 років щиро чи не дуже щиро намагався виправити те, чому сприяв більше 10 років.
Але проблема в тому, що коли ти виростив СПРАВЖНІЙ ФАШИЗМ і допоміг дрібному, не дуже розумному, але амбітному чудовиську стати абсолютним диктатором, виправити твій злочин (а це - злочин) можуть лише інші люди. В тому числі - ціною власного життя. Знищивши ту диктатуру, яку ти породив в тому числі.
Я вірю в те, що ватник, напівватник, «малорос» чи навіть переконаний більшовик можуть змінити погляди і стати нормальними людьми. Але якщо вони не «прості люди», а інженери, що проектували та будували путінський фашистський режим - тут жодне каяття не спокутує провини.
Занадто великий злочин зробив Павловський у змові з багатьма своїими колегами. Це не заслуговує на прощення. Вони не попутники, вони не «ошуканий народ», вони - ті, хто вкладав в руки Путіна інструментарій для того, що його режим коїть зараз в Україні, що він коїть в Сирії, в Ічкерії, по всьому світу.
І вони занадто освічені, щоб не знати, до чого вони вели. ЩО САМЕ вони будували. ЩО САМЕ мало вийти. І вийшло, врешті решт.
Якось так.