А от можливо, якби ці лінії існували, то ситуація була б явно іншою. В грі про червоні лінії виграє той, хто їх озвучує першим. Бо пізніше виходить, що друга сторона перебуває в ситуації або порушити ці лінії, або дотримуватись.
Давайте уявимо, що, наприклад, червоною лінією є знищення нашої цивільної енергетики. Це ж бляха муха, фактично геноцид, атака на мільйони цивільних, жінок, дітей, старих. І от Захід каже путіну, порушиш цю лінію дозволимо бити вглиб. І путін вибирає - порушить, ну то його ж попередили, це був його вибір.
Або наприклад, Захід каже, якщо обломки чи БПЛА впаде на нашу територію почнемо збивати ракети і дрони на території України. І знову путін вибирає, порушив лінію - отримав відповідь. Хто винен - путін.
Зрештою, ось ще червона лінія. Або зупиняєшся і шукаєш миру, або розпочинаємо з Україною переговори про вступ в НАТО. З кожною такою лінією путіна ставлять перед фактом вибору. І це набагато краще, ніж коли це робить путін.
Але здається нам не повезло не з путіним, а із Заходом, який остаточно заплутався, що є його цінностями сьогодні.
Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015-2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016-2020). Нині – боєць ЗСУ, пише Вікіпедія.