Думаю, багато хто недооцінює той факт, що Лукашенко привітав Україну з Днем Незалежності.
Так, звичайно, це лицемірство на межі скотства, і жодному слову вусатого про "мирне небо" ні в якому разі вірити не можна.
Але тут важливо інше. Цим привітанням він публічно поставив під питання можливість досягнення головної мети російської війни - ліквідацію тієї самої незалежності. Він ніби подає сигнали Україні: "мені викручують руки, змушуючи допомагати у війні проти вас, але взагалі-то в глибині душі я завжди вірив у вас".
Природно, це повна херня. Але тут важливо інше: це нечувана зухвалість на адресу Москви.
Якби Лукашенко був упевнений у перемозі Росії або хоча б просто бачив, що у Путіна є реалістичні шанси на таку перемогу, то ні за що не став би так демонстративно ставити під питання потенції московського фюрера.
Однак він приблизно знає ситуацію на фронтах і розуміє, в якому напрямку вона буде розвиватися. І розуміючи - робить висновки, намагаючись хеджувати ризики.
Його привітання треба інтерпретувати так: "перемога Путіна все менш імовірна, пора думати про те, що робити, коли Росія почне сипатися".
Втім, в будь-якому випадку треба пам'ятати, що він тут піклується виключно про власну шкуру, і якщо на фронтах ситуація зміниться знову, то він моментально проверне цей же фінт в зворотному напрямку.