У фізико-технічній сфері процеси розвиваються до певної межи. Конструкція тримає навантаження, яке зростає, але потім руйнується — переходить в інший конструкційний стан. І тиск пари у закритому котлі неможливо підвищувати безконечно — обов’язково розірве.
З соціальними процесами схоже: суспільна напруга теж колись призводить до вибуху і зламу поточної владної конструкції, українські майдани тому свідченням. При цьому суспільство складається з індивідуумів, багатьом з яких притаманні розум, мораль, сумління. Тому суспільна поведінка все ж таки більш складна і нелінійна, тільки законами фізики її не регламентуєш.
Але російський народ спростовує цю тезу. Його незрівнянне довготерпіння просто не має меж.
Росіяни щиро і завзято підтримували вторгнення в Україну. Зараз війна цілком закономірно повернулася до них. І вони шоковані — а нас за що?! При цьому вони масово звертаються з відчайдушним лементом «Рятуйте!» до... путіна, який весь цей жах і спродюсував. І у кожному зверненні росіяни обов’язково наголошують, що вони підтримують оте СВО, яке і є безпосередньо причиною того, що їх зараз треба рятувати.
А на офіційному рівні росія звертається з обуренням про начебто вторгнення на її територію до тих самих міжнародних структур на зразок ООН, з яких вона відверто глузувала і знущалася у стилі «Ми не визнаємо ваших законів, а що ви нам зробите?».
Це не цинізм, це неадекватність, коли причинно-наслідкового зв’язку не існує.
Я до того, що росія — безнадійна. І зашуганий російський народ, з яким наївні європейці і досі пов’язують примарні надії щодо мирного співіснування — він агресивний, тупий, підлий і — головне — вже не здатний на спротив диктатурі. Навіть на той страшний і безглуздий бунт, яким полюбляють лякати самі себе на росії.
Подивиться, що роблять з росіянами кадирівці. Зараз деякі російські вояки з-під Курська почали висловлюватися, що Ахмат — це дійсно сила, і вся вона у ногах, бо біжать вони з позицій швидше за інших. Так кадирівці їх знаходять, ставлять у відому позу і примушують публічно вибачатися.
Це не журналістів беззахисних примушують, а людей зі зброєю, які про своє «бойове братерство» патякають, про «своїх не залишаємо»... Так, не залишають, а віддають на поталу новітнім абрекам. Звісно, на росії можуть початися криваві розбірки з кадирівцями, але виключно з командою Кремля.
Доречне запитання: а як же жовтневий заколот, від якого таки добре струсонуло весь світ, він же відбувся у росії? Так, у росії. Але ту революцію за сприяння частини європейських урядів ретельно і професійно готували видатні особистості. Зараз найбільш розумним і сміливим серед російських опозиціонерів виглядає Олександр Невзоров. Але ж він — блискучий публіцист, а не революціонер-заколотник.
Чи можна порівняти Ходорковського, Каспарова, Яшина, наприклад, з Львом Троцьким, який фактично керував збройним повстанням у Петрограді? Троцькізм і досі існує як світова політична течія, а його автор має чимало послідовників. Ні, по дієздатності і перспективності сучасних російських опозиціонерів можна порівнювати лише з Дмитром Медведєвим.... І це — діагноз.
Провідною суспільною емоцією на росії є ресентимент, образа на весь світ за те, що він живе значно краще, ніж той «богообраний народ». Але образа і ненависть виплескується не на своїх лицемірних очільників, а на оточуючий світ.
Нам потрібно робити все можливо, щоб світ і Європа, в першу чергу, нарешті усвідомили: росія — це давно не соціальний, а технічний витвір, щось на зразок оскаженілого механізму, який здатен постачати газ, нафту та інші приємності з надр. Але головна продукція, на яку запрограмований «механізм росія» — це кривавий фарш зі своїх і тих, кому не пощастило опинитися поруч. Це жах, руйнування і смерть у її первісному вигляді — кістлява фігура з косою у середньовічному вбранні, але на крилатій ракеті.
Сама росія не прозріє і не одужає — «путін, рятуй!», яке несеться з Курської області, тому підтвердженням. Інфіковані імперством російські опозиціонери не допоможуть. На росію потрібен тиск, що постійно підсилюється, тиск воєнний, економічний, політичний, допоки цей механічний зародок апокаліпсису не заклинить остаточно. А інакше — біда. І не лише для України.
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.