1. Кому потрібен "Дождь"?
Точно не Україні та європейському простору. І мені їх не шкода, бо це з тієї ж опери, що редакторки пропагандистських телеканалів РФ з плакатиками "нєт вайнє". Справа в тому, що потреби будь-яких росіян нас не мають стосуватися, а ось такі "ліберали" намагаються просунути в суспільство думку, що світу потрібна нормальна Росія. Демократична Росія. Що їй потрібен якийсь план Маршала. Що її теж має бути шкода. Що там теж нормальні люди.
Але ми знаємо, що у росії були енна кількість років та можливостей - і жодного разу вона не створила хоча би часткову демократію. Росія-"матушка" народила тероризм, зрештою це країна, яка все своє існування воює. Перелік війн сучасної Росії вже досить великий, і він лише на деякий час може зробити якусь паузу, а далі "демократи" та "опозиція" побудують нову Росію, якій дайте те, і дайте це... Потім вони знову почнуть переділ світу. Бо народ, який хотів взяти чуже і програв, залишиться ображеним. Він залишиться з почуттям невдоволеності власною участю. Як і будь-який телеведучий "дождя", чи будь-чого іншого. Україні це точно не треба. Україна таким нічого не винна.
2. "Можливо, прийдеться перевести Таганрог в режим українського міста на деякий час. Оптимальний варіант не виконувати одразу деокупацію Луганська, а піти і відсікти донецьке угрупування в районі Таганрогу... Два-три танкових переходи, і ми замкнемо донецьке угрупування в дуже великий котел..." (Роман Світан)
Тут мова не про можливо - не можливо, бо це думка військового, і їм краще знати. Мені ж цікаво спостерігати за еволюцією російської "спецоперації". Бо ось вже в Бєлгороді, Курську, Брянську якісь прифронтові дії, і окопи, і лінії оборони (від українців). А вже ми самі будемо вирішувати, яке чергове російське місто нам знадобиться "перевести в режим українського міста", щоб відсунути лінію фронту на кордони 1991 року.
Далі не просто стояти намертво на одному місці - а відсувати росіян від наших міст, роблячи сіру зону на їх власній території, щоб в тому числі наше ППО отримало більше часу на реагування на обстріли.
До речі, за Вікіпедією Таганрог входить до українського етнокультурного краю Донщини.
3. Є у мене такі знайомі знайомих, які в 2014-му зрадили присязі в Криму та перейшли на сторону росіян. Бо місцеві, з Сімферополя. Я вчора знаходжу в фейсбуці їх фото з дитиною в кримській школі, 2017 року. На дошці за їх спинами тема уроку - "урок міра".
Розумієте? "Урок міра". Голуби, квіточки і стрічечка. Колорадська. І усміхнені обличчя людей, які самі загнали себе в глухий кут. Бо якщо в 2017-му ще здавалося, що "жизнь удалась", то за розрахунками наших військових Україна вже в цьому місяці, до Нового Року, підійде до Джанкою. Як варіант.
І проведе свій "урок міра".
4. До весни 83 дні. Це менше, ніж нещадно бомбардували Харків. Це менше, ніж був в окупації Херсон. Це менше, ніж стояв ДАП. Це взагалі дрібничка порівняно з тим, що ми скоро отримаємо - перемогу.
Але нехай нам зима допоможе. Почула нещодавно влучні слова - російські чмобіки від холоду будуть змушені тиснути на курок зубами. Нехай так і буде. Як від мамонтів залишились кістки та зуби, так і від них залишаться.