Політолог Вадим Денисенко вважає, що справжнім показником прориву у відносинах Москви й Пекіна після четвертої за рік зустрічі Путіна із Сі Цзіньпіном можуть бути лише домовленості щодо Північного морського шляху. Автор пояснює, чому Китай не поспішає, як КНР за російський кошт замінює західні технології в промисловості РФ і яка дилема постала перед Путіним. Публікуємо його роздуми.
Зустріч Путін-Сі та економічно-психологічна дилема Путіна
Відбулась четверта двостороння за рік зустріч Путіна з лідером Китаю. Офіційно - це обставлено як великий прорив у відносинах. Але лакмусовим папірцем прориву можуть бути тільки домовленості щодо Північного морського шляху.
1. В Росії є один вагомий козир - Північний морський шлях, який скорочує шлях з Азії в Європу. Ну а поруч з ним є величезні поклади енергоресурсів та рідкісноземельних металів. Росія не має фінансів та технологій, щоб облаштувати цей самий морський шлях, і немає можливостей видобувати ресурси із своїх надр на тих територіях.
Логіка Путіна тут зводиться до того, щоб продати все це одночасно КНР і США, ставши таким собі посередником між ними. Але така угода не потрібна ні Пекіну, ні Вашингтону. А відтак, ці танці танцюються вже пару років без якихось видимих результатів.
2. Китай прийняв рішення чекати, резонно вважаючи, що з США Росія при Путіні навряд чи домовиться. А в самої Росії через війну в Україні не буде жодних можливостей самостійно ввійти в цей проект.
До 2035 року Китай планує створити власний потужний арктичний флот, включно з підводними човнами та атомними криголамами. Між іншим, до того часу, схоже, Китай планує позбутися потреби співпраці з останньою високотехнологічною російською компанією - Росатомом. А тому горизонт планування для КНР у цьому проекті - наступне десятиліття.
3. Протягом останніх двох років, коли стало зрозуміло, що Путін не збирається припиняти війну, а старе обладнання почало масово виходити з ладу, схоже, КНР розпочав великий експеримент по заміні всього західного в одній великій країні. За винятком авіаційних двигунів та певних біотехнологій, Китай пробує за російський кошт змінювати російську промислову базу на китайські комплектуючі. І, схоже, цей експеримент є вдалим та буде розповсюджуватися на інші країни світу.
4. З цієї точки зору Путін грає в дуже ризиковану гру. Для Росії зняття технологічних санкцій може бути стратегічно важливішим за відновлення звичайної торгівлі з Європою. Технологічна залежність від Китаю поступово перетворюється з торговельного питання на питання зовнішньополітичної автономії Москви на наступні 10–15 років.
5. Виходячи з цієї логіки, в Путіна є колосальна дилема: продовжити війну і втрачати технологічний суверенітет чи зупиняти війну без досягнення його особистих цілей, які шкодять самій Росії. І в Путіна поки немає відповіді на це питання. Саме тому його переговори зводяться до того, щоб отримати все: і зупинити війну на його умовах, які розширяються щодня, і зняти санкції. Це майже нереалістично, але Путін-2026 - це не про конструктив. Це про амбіції.
6. Саме тому Китай поки не поспішає з переговорами: адже на кону стоїть повна прив’язка Росії, яка з кожним днем все більше прив’язується до економіки Китаю. І логіка КНР тут наступна: зробити так, щоб в якийсь момент війна зупинилася більш широким миром, в якому Європа врахує торгівельні вимоги КНР. Я завжди говорив, що переговори про мир для Китаю - це не про Донбас. Це про те, як буде облаштована торгівля в багатокутнику ЄС - США - КНР - РФ - Туреччина - Близький Схід.
7. Ну, а щодо розмови на трьох, то завтрашня розмова Трамп-Путін-Сі - це ні про що. Хоча росіяни вже починають писати, що символічне значення значно більше за практичне.
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, керівник аналітичного центру Ділова Столиця, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація «Українська мова і література», в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.