Мир до Різдва: чи є підстави очікувати закінчення війни

Росії зараз не потрібен мир, за зиму вона розраховує завдати Україні максимального ураження. Тому переговори, найімовірніше, закінчаться нічим.

Попри те, що Віткофф побачив «серйозний прогрес» у перемовинах щодо завершення війни в Україні, все-таки вони тупцюють на місці. Так відбувається з об’єктивних причин: американці послідовно просувають російські вимоги, які є неприйнятними для України.

А роблять США це тому, що росіяни чітко дали зрозуміти, що не підтримають жодні зміни, внесені Україною та Європою до «мирного плану» США. Іншими словами, Москва вимагає або виконати всі її вимоги, або жодних домовленостей не буде. Хоча не факт, що щось вийде, навіть якщо умови РФ почнуть виконуватися. Тобто це може бути чергова маніпуляція Росії. Але – американці поспішають і хочуть оголосити бодай про щось.

За таких умов розраховувати на адекватний результат переговорного процесу не доводиться.

Перемовини за таких обставин можуть розвиватися двома шляхами:

• перший – Україна та європейські партнери погоджують якісь більш-менш прийнятні напрацювання. Далі Віткофф із Кушнером їдуть до Москви. Росіяни їм кажуть: «Усе це добре, але ми від своїх вимог не відступимо». Тож Віткофф і Кушнер повертаються ні з чим. І знову починається все по колу;
• другий – американці оголошують, що переговори не приносять результату, Трамп усіма розчарований і тому припиняє участь у переговорах.

Поки що інших сценаріїв я не бачу. Події б розвивалися інакше, якби США почали серйозно тиснути на Москву, але Трамп цього робити не хоче.

Навіть якщо порівнювати початкові 28 американських пунктів «мирного плану» з новим варіантом цього плану з 20 пунктів, то можна сказати одне: американці послідовні у своїй близькій до кремлівської позиції. Очевидно, вони вважають, що зайняти позицію Кремля – це найпростіший і найшвидший спосіб досягнути підписання угоди. Тому суттєвих змін за час доопрацьовування «мирного плану» не відбулося, ключові небезпечні для нас моменти залишилися.

Навіть після зустрічі в Берліні я не бачу жодних індикаторів того, що щось зміниться. Очевидно, зустріч була спрямована на те, щоб примусити Зеленського прийняти вимоги росіян, але Україна окреслила «червоні лінії». Все це робить малоймовірним досягнення конкретних домовленостей на даному етапі. Адже ключові суперечності зберігаються, ніяких компромісів не знайдено, тому не бачу підстав для оптимізму, який висловили певні західні видання про те, що мирна угода може з’явитися вже до Різдва.

Та й взагалі, Росії зараз не потрібен мир. Вона розраховує за цю зиму завдати Україні максимального ураження. Москва просто маніпулює темою миру, щоб Україна не отримувала адекватної підтримки з боку США. Що буде навесні, важко спрогнозувати. Втім, не виключено, що Росія стане більш зговірливою.

Хай там як, але навіть якщо Україну дотиснуть і змусять пристати на ці «20 пунктів» Трампа, це навряд чи закінчить війну. Адже йдеться про те, що росіяни просто хочуть отримати кращі для себе тактичні умови.

До того ж, якщо Росія відновить війну, що їй зробить Трамп? Наприклад, знову почалися бойові дії між Таїландом і Камбоджею – і що? Трамп просто пообіцяв зателефонувати. Очевидно, в нашому випадку він теж пообіцяє зателефонувати Путіну.

Зараз Трампу просто потрібен формальний папірець, щоб сказати, що він зумів закінчити війну, якій ніхто не міг покласти край. І за це йому мають встановити золотий пам’ятник. А що буде потім – його не цікавить.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка, спеціально для Главреда