Після перших заяв і «нафтових» погроз Трампа виникає питання, чи може Путін на даному етапі зупинити війну і погодитися на припинення вогню з огляду на те, як російське населення накручувалося пропагандою на продовження війни. Та насправді Путіну плювати на те, що буде думати російське «народонасєлєніє». Думка росіян – це останнє, на що він звертатиме бодай якусь увагу. Тому цей аргумент одразу може бути списаний.
Що точно не буде списано Путіним, так це загроза втратити владу в разі, якщо Трамп зробить обіцяне. Адже якщо російська економіка розвалиться, і людям у Росії не буде за що жити, а ціни щодня стрибатимуть вище голови, до Путіна прийде не рабське населення, а «товарищи по службе» і в кращому випадку скажуть, що йому треба тікати, а в гіршому – просто приберуть. Тож, якщо Трамп реалізує погрози, у Путіна шансів не буде. І Путін попри свою імперську пиху починає краще розуміти загрози, які зараз на нього сунуть.
Як на мене, наше завдання зараз – пояснити американцям, зокрема Трампу і його адміністрації, що зараз у Трампа унікальний шанс показати, що він є лідером, що він може, не використовуючи жодного власного патрона, свого конкурента і ворога якщо не знищити повністю, то ослабити настільки, що він перестане бути актором зовнішньої політики.
Якщо Путін пристане на умови американського президента, зокрема піде на припинення вогню, до того, як Трамп обрушить ціни на нафту, у російських еліт та оточення Путіна можуть виникнути запитання – мовляв, навіщо тоді все це було взагалі. Крило найбільш «оголтелых» патріотів Росії буде керуватися саме такою логікою. Вони запитуватимуть у Путіна: чого ж ми досягли, якщо триває війна, суцільна ганьба на всіх фронтах, не досягнуті жодні поставлені цілі, про які так голосно оголошували. Ця частина його оточення, безумовно, буде протестувати і намагатися продовжувати війну.
Але питання – наскільки ця частина російських еліт є сильною, і чи буде вона вирішальною у своєму впливі на те, що буде відбуватися.
Втім, є і інша частина оточення Путіна, якій набридли всі ці обмеження, санкції та все те, що не дозволяє жити так, як раніше.
Яка з цих груп усе-таки переможе – поки що питання. Я чомусь думаю, що на тлі економічної безвиході і дуже сумної перспективи «економічна група» буде пояснювати всім, що краще все-таки відмовлятися від цієї авантюри, тому що, якщо економічно Росія завалиться, там не буде місця ні для бізнесменів, ні для військових, тому що військові не можуть жити, коли економіка дохла. В такому контексті вони можуть зіграти на користь припинення вогню.
Важливий і психологічний або іміджевий момент. Адже, якщо Путін зараз виконає вимоги Трампа, він виглядатиме слабким в очах його оточення і таким, якого Трамп просто притиснув до стінки. Безумовно, це Путіна не влаштує. Але, як бачимо, Путін уже заявив, що Росія вже всього досягла: пробила коридор до Криму, захопила 20% української території. До кінця РФ не дійшла, але серйозних результатів досягнула, а пояснюватиме Путін це тим, що Росія воювала не проти України, а проти цілого НАТО. І Путін заспокоюватиме: нічого, Росія збере сили і доконає Україну.
В такому випадку населення, яке ще вчора кричало «Дойдем до Парижа!», завтра скаже: «Все прекрасно і чудово, ми перемогли! Путін – молодець!». Ми повинні розуміти психологію російського «народонасєлєнія», яке абсолютно спокійно сприйматиме все, що йому будуть говорити. І та локшина, яка традиційно розвішується на вуха росіянам, буде розвішена вкотре. Тому, переконаний, Путін звертатиме на думку свого народу найменшу увагу, тому що думка його васалів і рабів йому абсолютно не цікава.
Путін, звісно, боятиметься реакції оточення. Але якщо він пояснить «економічній групі», що Росія повернеться до певної норми, а потім відновить усе, як було, така логіка цілком може бути сприйнята. Ура-патріоти, фсбшники та армійська верхівка будуть проти припинення вогню. Хто кого переможе, ми і побачимо.
Звісно, такий варіант передбачає, що війна рано чи пізно відновиться. Щоб цього не сталося, знадобляться ефективні гарантії. І це питання вже давно стоїть на порядку денному. Якщо американці та європейці разом запропонують такий механізм і такі гарантії, які не дозволять Росії навіть думати про майбутню агресію, у Путіна не буде жодних інших шансів. Якщо на території України будуть розміщені війська країн НАТО, то яка може бути війна?
Але я не знаю, чи це влаштує нас. Сьогодні є керівники країн НАТО, які погоджуються на такий варіант – розміщення своїх військ в Україні. Хтось готовий дати більше людей, хтось – менше. Ми не знаємо деталей, але вони будуть прописані. Та уявіть собі, що за певний час влада у Франції, наприклад, змінюється, Макрон відійде від справ. Країни, які готові нам надати військові гарантії у вигляді контингентів своїх сил, так само відкличуть певні свої рішення. Із чим ми тоді залишаємося? Із другим Будапештським меморандумом? Ми вже одного наїлися досита.
Тому навіть такі гарантії стовідсотковими гарантіями не є.
Відтак, нам потрібно ставити питання руба щодо повноправного членства в НАТО, а на шляху до цього – двосторонні безпекові угоди з трьома ядерними країнами: США, Британією і Францією. Зрештою, вони були тими, хто підписував Будапештський меморандум.
Хай там як, але я скептично налаштований щодо ймовірності припинення гарячої фази війни в 2025 році. Путін буде чіплятися до останнього, щоб виторговувати собі максимум можливого. Він може тактично погодитися на переговори – мовляв, рамки у них вже прописані, і вони готові обговорювати деталі. Та з власного досвіду я знаю, що, якщо сторона не хоче отримати результат, його не буде ніколи, тому що завжди знайдеться 1500 причин, чому домовитися неможливо. І тоді знову почнуться дзвінки і погрози, зокрема того ж Трампа. А все це час.
Тому Росія буде вести війну доти, доки у неї для цього є сили. А коли Путін побачить, що вже все, кінець, що за місяць у нього почнуться такі зміни в державі, які призведуть до краху всієї системи, можна буде думати, що він почне реальні переговори. А все це займе щонайменше 6, а то й усі 12 місяців. Тому поки що я, виходячи зі своїх знань відносно Росії, не можу передбачити, що війна закінчиться після того як, Трамп подзвонить Путіну. Домовлятися доведеться, але питання – коли і як.
Путін зазначав, що Росія ще може вести війну близько року, тож, допоки вона може воювати, вона воюватиме. За цей рік Росія продовжуватиме наступ і буде чіплятися за все, якщо їй не дадуть по зубах. Війна для Путіна – це форма збереження своєї влади, а, відтак і себе фізично. Путін поза владою це труп – і політичний, і фізичний.
Тож це прямий логічний висновок: Путіну війна потрібна, і він вестиме війну доти, доки патрони не будуть відстріляні.
Якщо ситуація розвиватиметься таким чином, то ми отримаємо в особі Трампа свого найактивнішого союзника, що нам, власне і потрібно. Тоді Трамп скаже, що дає Україні озброєння в необхідній кількості і якості, а Путіну – вбивчий пакет санкцій.
Володимир Огризко, дипломат, керівник Центру досліджень Росії, екс-міністр закордонних справ України, спеціально для Главреда
Володимир Огризко – український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009, надзвичайний і повноважний посол України (1996). З вересня 2014 року дипломат керує аналітико-інформаційним Центром досліджень Росії. Пише статті для таких ЗМІ, як «Новое время» та «Українська правда». З 2022 року є проректором із міжнародної діяльності в Київському університеті імені Бориса Грінченка.