Україні потрібні реформи (інша економічна система, інша якість держслужби, фундаментальная боротьба з корупцією) не для того, щоб вступити в НАТО чи ЄС. А для того щоб бути привабливою для життя країною. Для своїх громадян і для тих, хто може приїхати сюди жити. Саме з такою мотивацією їх і треба робити, ті реформи.
А тепер про НАТО.
Ми не вступимо ні в яке НАТО до кінця війни. І навіть після не факт. Навіть якщо завтра з Валінору припливуть ельфи і проведуть нам усі-усі реформи. Чому? Дуже просто поясню.
1. Для чого нам треба НАТО? Щоб знизити ризики наступної війни. (В цій за нас ніхто воювати не буде, час з цим змиритися вже).
2. Для чого НАТО існує? Щоб знизити ризики війни для своїх учасників.
Відповідно, приймати Україну в НАТО зараз - навіть якщо станеться ВЖУХ з реформами - порушення логіки. Якою керуються ті, хто НАТО створив.
Ми свій шанс швидко і майже безболісно вступити в НАТО втратили навіть не 2008, а десь року 1996. Коли замість йти до НАТО у нас Табачники і Медведчуку адміністрацію президента очолювали. Шкода, що це майже ніхто не памятає або взагалі не в курсах.
Що стосується НАТО після війни. Тут є два сценарія:
1. Якщо Росія вціліє, вийде з війни більш-менш стабільною і при цьому залишається диктатурою, яка марить помстою і існує в режимі КНДР - то зброя у нас буде, а ось НАТО - ні. Бо як мінімум років 10-15 після війни чисто економічно будемо потребувати фінансової допомоги, технічної підтримки і витрат на нашу обороноздатність. Ми будемо пасивом. І наявність у нас досвідченої і якісної армії буде нашою перевагою, яка берегтиме нас від повторної агресії. Але для НАТО це буде витратна частина. Бо навіть з темпами зростання економіки в 10% на рік (яких не буде, бо у нас немає потрібної демографії, тут би вийти на 5-7% після перший років низької бази) ми будемо реципієнтом, а не донором. І зоною підвищеного ризику.
2. Якщо Росія або переживе справжню демократизацію і деімперіалізацію (навряд), або режим Путіна зануриться у довгу кризу напіврозпаду, або якщо Росія буде настільки знекровлена і розбита, що не зможе в найближчі десятиліття навіть думати про ескалацію, ось тоді наш шлях до НАТО буде дуже швидким і навіть тріумфальним. Бо дуже багато витрачати на наше озброєння і брати на себе відповідальність за захист України разом з Україною не доведеться. А спеціалісти і техніка будуть в нагоді.
Другий сценарій цілком ймовірний. Навіть більш ймовірний за перший. Але і за першого - це не «жах-жах, кладовище-кладовище». Росіяни дуже добре запам'ятовують тих, хто дав їм прочухана. Фіни не дадуть збрехати. Просто коли нам в майбутньому будуть пропонувати «роззброєння», треба робити навпаки. Завжди.
Юрий Богданов - блогер, аналитик, специалист по стратегическим коммуникациям в сфере бизнеса, государственного управления и политики. Бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации. В 2010 окончил Киевский национальный экономический университет.