Просто зрозумійте одну просту річ: ми рано почали святкувати перемогу!
Це може прозвучати дивно, але рік тому наша перемога була ближче ніж зараз. Зараз ситуація кардинально інша. Інша тому, що рік тому війна велась за рахунок гігантських запасів зброї, а зараз, після виснаження запасів, вже воює воєнно-промисловий потенціал!
І в цьому сенсі нам попався сильний і небезпечний ворог! Не тільки тому, що він сильніший від нас. А тому що на відміну від нас, він вміє грати в довгу.
І там де ми вже втомились, розслабились та чекаємо перемоги після контрнаступу, то у ворога економіка вже більше року працює на воєнних рейках. Причому не збавляє обороти, а навпаки нарощує наявні можливості.
Про що це говорить? Ворог готується до тривалої війни!
Я писав про їхні зусилля в напрямку розвитку безпілотників. Як ви думаєте, для кого вони готують цю армію дронів? Для нас. А для кого ще? Через рік-два-три вона буде воювати в Україні.
І в цьому сенсі мене дивує наша стратегія. Замість того щоб консолідувати зусилля всіх органів та гілок влади, всі наявні інституціі, інструменти та ресурси, в нас через півтора року активної війни цієї консолідації нема взагалі.
Кожен продовжує жити в своїй довоєнній парадигмі і думає що так має бути. А значна частина політикуму робить вигляд, що це не їх сфера відповідальності і при цьому продовжує займатись далекими від потреб війни проблемами! При цьому витрачаючи на другорядні речі мізерні наявні ресурси.
Вибачте, але це якийсь сюр…