...Сьогодні тільки хіба що з праски не лунає голос якогось чергового експерта, який розповідає нам, з якою метою приїхав товариш Сі до свого друга Пу в Москву і які результати цієї поїздки.
Зрозуміло, більшість публіки мало цікавить розвиток невійськового економічного або культурного співробітництва між Китаєм і Росією. Всіх цікавлять лише два питання: чи буде Китай поставляти зброю Путіну, і чи переконає Сі Цзіньпін Путіна вивести війська з території України.
Діапазон можливих відповідей, наприклад, на друге питання не вкладається в відрізок між "вийде" і "не вийде". Бо є ще варіант (зустрів у одного експерта), що вони взагалі ці теми зачіпати не будуть. Тема, мовляв, вибухонебезпечна, домовитися по ній майже неможливо, і навряд чи Сі Цзіньпін візьметься за вирішення завдання, коли така велика ймовірність повного фіаско таких переговорів.
Я вже всі свої прогнози висловив і пропоную просто почекати пару-трійку днів. Вже до середи ми все дізнаємося. Якщо після переговорів Сі дійсно вийде на розмову із Зеленським, то тоді ми все і з'ясуємо.
Путін з'їздив до Маріуполя і Ростова-на-Дону. Це просто комедія, як це все обставлено. Все так по-сирітськи скупо. Якась необов'язкова картинка. Вихоплені фрази, випадкові ракурси. Абсолютно неінформативно і вкрай непереконливо. Більшість публіки навіть засумнівалося: а чи був він там, або це все знято у нього на дачі? Альтернативою цьому є версія про двійників. Рідкісні люди вважають, що так скупо і непрофесійно можна показати реальний візит глави держави.
Для порівняння ще раз подивіться, як висвітлювали ЗМІ відвідування Зеленським Лисичанська, Херсона та Бахмута. Це ж небо і земля. Там все детально показано, добре знято, не вночі, не потьмах. Причому висвітлені ключові події, вручення нагород, прохід по місту, по впізнаваних місцях, щоб не було сумнівів і т. д.
Навряд чи все це можна списати на халтурну роботу путінських піарників. Швидше за все, тут все разом. І реальні проблеми безпеки і вигадані страхи самого персонажа, викликані манією переслідування. І відсутність сенсу в таких поїздках. І, все-таки, так, помітна недбалість в підготовці цього матеріалу.
Навіщо перед таким важливим візитом кудись їхати? Тим більше, так безглуздо і вимучено. Чи не краще б посидіти, підготуватися до зустрічі з практично єдиним значущим партнером, який ще готовий з тобою розмовляти? Заслухати фахівців, розписати ролі, утрясти ще раз план зустрічі.
Мені здається, все це викликано загальним різким зниженням якості роботи всього путінського апарату. Я це помітив ще й по тому, як помітно гірше стали готувати йому промови. Спічрайтери просто женуть у своїх текстах якусь непереконливу, малоаргументовану пургу. Раніше все було значно краще.
Раніше, коли Путін відхилявся від тексту і ніс відсебеньку, було відразу помітно, що він відійшов від продуманого і добре написаного тексту і або несе повну нісенітницю, або "іскрометить" як зазвичай плоско і не смішно.
Зараз ця грань стерлася. І у мене іноді складається відчуття, що він вже тепер несе всяку хрінь безперервно. І тоді, коли заглядає в шпаргалку, і тоді, коли імпровізує.
А це перша ознака поганої роботи його свити. Тому, що раніше вони писали йому міцні тексти і намагалися не давати можливості нести відсебеньок. А тепер махнули рукою: він, типу, безнадійний, і пояснити йому, що він не такий дотепний і спритний, як йому здається, немає ніякої можливості. Тому мели Ємеля - твій тиждень.
Це апатія апарату, вона відчувається вже у всьому. Вона розлита в повітрі. Я, як колишній чиновник, відчуваю її вже і у виступах Пєскова, і Лаврова та інших чинуш меншого рангу. І навіть у виступах путінських пропагандистів. Все менше фантазії, все менше темпераменту. Старі, заїжджені ходи і трюки, ніякої новизни, ніякої свіжості аргументів, повна відсутність несподіваних ходів…
Всім все стає пофігу. І ось вже навіть Пригожин більше не скаржиться на відсутність снарядів. Але ж снарядів у "Вагнера" за цей час не додалося.
І навіть кинуті в м'ясні атаки мобіки, і ті невтомно записують відеоролики, в яких як під копірку скаржаться на те, що їх готували охороняти склади, а замість цього кидають на вірну смерть. "Ми не відмовляємося служити, але ми не навчені, у нас немає снарядів, артпідтримки" і т.д. Все одне і те ж, одне і те ж.
І доля у цих роликів і у мобіків буде та ж, що і раніше: ролики у відро для сміття, а мобіків - на утилізацію (тобто теж - у відро для сміття). І ніхто не хоче розірвати це замкнуте коло і побачити, нарешті, безглуздість як цих роликів, так і м'ясних атак. Усім все пофігу: є патрони, немає патронів... яка різниця? Ось тобі ружжо, йди - воюй.
Їм все пофігу? Ну і добре. Зате нам не пофігу. Бо наша справа праведна. Тому ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Слава Україні!