Давайте окремо напишу про «єдність», бо читати про єдність після кожного інфоприводу втомлює: "Ми були такими Єдними на початку, чому зараз не так".
І відразу - пошук винних. Чому єдності нема або чому вона не така.
На початку повномасштабного «єднання навколо прапора” на доволі короткий термін стерло соціальні, економічні, політичні, культурні, ідеологічні, вікові й будь-які інші розбіжності.
Але зовнішні обставини не нівелювали їхню об'єктивну наявність.
Крім ІПСО ворога, помилок влади й опозиції, природної дурості людей існують неліковані, невирішені, не проговорені й навіть неусвідомлені суспільні проблеми: від соціальної нерівності (яка іноді набуває відверто потворних форм) до реальної корупції, від проблеми феодалізму на місцях до проблеми зламаних соціальних ліфтів, від не проговорених історичних травм до мовного питання, де ми досі не можемо відійти від істеричності.
Наше суспільство достатньо сильно розділене за багатьма об’єктивними чинниками. Які не нівелюються війною. Наша політика не може бути не розколота, наше медійне поле не може бути постійно консолідоване, і не може українське суспільство, сповнене фундаментальних проблем, бути монолітним і єдиним.
За таких стартових умов наше суспільство добре й ефективно консолідувалося і досі зберігає адекватну пріоритезацію задач.
Навіть якщо витрачає час і сили на рефлексію чи істерію тем, які здаються чи навіть є другорядними або незначущими.
Про розкол, який зараз ми спостерігаємо в американському суспільстві, наприклад, чи який реально існував в УНР, чи який реально існував у французькій республіці під час першої та під час другої світових війн (у другому випадку він довів Францію до клінічної смерті) у нас мови навіть нема.
Як повернути єдність перших днів війни? Та ніяк. Бо для того треба або рівень загрози, який існував тоді (а цього, на щастя, поки не проглядається). Або для того треба розв'язати ті проблеми, які формують НЕєдність.
Щоб у нас рівень соціальної злагодженості був на рівні Скандинавії, треба мати інституції та соціальну атмосферу на рівні Скандинавії. А це не вирішити за рік, це навіть за 20 років не вирішити. Але це взагалі не свідчить, що “все пропало”. З цим можна і треба жити.
Просто не треба чекати нездійсненного і при цьому не треба поводити себе так наче ми, конкретні ви і я, не є частиною цієї проблеми.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.