Котиться лавина аналітичної аналітики на тему характеру майбутнього правління Трампа в умовах монобільшості (2 роки).
Наймудріші й найдосвідченіші експерти-прогнозисти вже зробили на публіку взаємовиключні заяви, щоб у потрібний момент вибрати підходящу і сказати "бачите! все, як я говорив(ла)! а решта вирвана з контексту!".
Це стосується і нашої війни. Спектр думок - найширший.
Що об'єднує ці міркування?
Надія.
Це властивість нормальної людини.
Незважаючи на всі викладки щодо ситуації на фронті, наявності ресурсів у противника, настроїв у Кремлі тощо. Незважаючи на всі раціональні аргументи, чому гаряча фаза війни завтра не закінчиться, все одно відчувається надія - а раптом. Нехай ми виявимося неправі, і раптом.
Адже прогнули ж Ізраїль на домовленості, які сприймаються вкрай неоднозначно. Може і з Росією якось щось?
Запит на якесь швидке рішення існує і зростає, це нерозумно заперечувати.
Багато чого в цій історії ми, на жаль, не контролюємо. Зовнішня допомога задає рамки.
А ось на що ми точно можемо впливати - це на вектор і градус внутрішніх дискусій. Розвал фронту, нав'язування шокуюче невигідних поступок можливі тільки як наслідок внутрішнього розбрату. Збереження внутрішньої єдності навіть за умови непереборної тяги колективно ятрити зраду різко знижує ймовірність усіх поганих сценаріїв.
Власне, завдяки непоступливості, незручності, що ґрунтується на внутрішній єдності, Україна досі жива і бореться.
Тому що точно буде?
Усі зовнішні гравці - і партнери, і вороги - для вирішення своїх завдань обов'язково спробують позбавити непоступливу Україну контролю над фактором внутрішньої єдності. Це логіка ситуації.
Ворог спробує зруйнувати, партнери захочуть впливати, що передбачає наявність важелів.
Тому нас очікує інформаційний шторм. Постійний фон і хвилі.
Таке після 2022 року вже було неодноразово. Згадайте хоча б "наступ на Харків". Харків не захитався - плани ворога і "очікування" частини партнерів звалилися.
І я вже кілька разів писав: є нескладний рецепт боротьби з напастю.
Рахувати до десяти й обмежити вживання більшовицьких газет. Інших немає? Ось усіх і обмежити. Просте уповільнення реакцій, на які провокують, дає колосальний гігієнічний і психотерапевтичний ефект.
Хочеться дати категоричну оцінку зрадникам, корупціонерам, саботажникам і недотепам - порахуйте до десяти.
Чи врятує це від неприємного? Ні. А ось від катастрофічного врятує. Бо навіть глобальний король епатажу і гуру шантажу буде змушений враховувати.
Адже якщо щось не руйнується - воно може стати опорою.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.