Черговий висер найзнаменитішого кремлівського алкоголіка, в принципі, є ілюстрацією відомої і популярної в темних закутках навколо сільського клубу в період танців фрази - не бийте мене, бо я такий сильний, що дам здачі!
Трошки збочений, трошки переляканий високопосадовець без посади також намагається переконати Захід, що їм немає за що переживати, бо росія завдаватиме ядерного удару лише по Україні.
Ці погрози є наслідком неприхованого страху і здивування від того, що Україна, виявляється, на полі бою на своїй території здатна завдати росії військової поразки, що становитиме екзистенційну загрозу існуванню російської федерації.
Держава без ядерної зброї з меншою в рази армією і в десятки разів меншим потенціалом здатна загрожувати існуванню росії - що це, як не визнання імпотенції правлячого класу росії? Медведєв обережненько пише "прєдставім". Але навряд чи він пише про щось, що вже не "прєдставіл".
Те, що, на перший погляд, може видаватися п'яною маячнею недонаполеона, насправді є цілком осмисленим, прорахованим і раціональним страхом авторів війни в Україні - кожна суттєва перемога України на полі бою впливає на внутрішнє і зовнішнє становище росії настільки сильно, що здатна поставити під загрозу безпеку правлячого режиму, їх особисту безпеку і життя, а в підсумку - існування росії в нинішньому вигляді.
Наразі видається, що заворушення в Дагестані будуть швидко і жорстоко подавлені. Але з великою вірогідністю можна прогнозувати, що в разі неспроможності путіна і Ко швидко і переможно закінчити війну в Україні (а це наразі найбільш вірогідний сценарій) подібні бунти, повстання чи заворушення будуть стихійно виникати в різних точках рф і надалі.
Так виглядає, що Збройним силам України непотрібно перетинати міжнародно визнані кордони України, щоб створити екзистенційну загрозу існуванню рф. Колос виявився на глиняних ногах. І зрозуміло ж чому - архітектор був відвертий шизофренік, а прораби будівництва якісь там брати ротенберги вкрали більшу частину грошей на бетон.
Онвамнєдімон, якому кожен погляд з вікна будь-якої зі своїх резиденцій наочно ілюструє, якого масштабу досягнуло розкрадання і моральне падіння в росії, розуміє хиткість свого і "сваїх паддєльнікав" становища краще за інших.
Тому і намагається завуальовано "торгуватися" з Заходом - ну, дайте нам прикінчити Україну, і у нас не буде жодної потреби чіпати ваші прекрасні Брюссель, Лондон і тд. Базарна лексика повідомлення це лише маскування - мімікрія під глибинний народ - щоб ніхто не здогадався.
Медведєв боїться західної зброї і вправності, з якою її застосовує Україна. Він не вірить у можливість швидкої та легкої перемоги над Україною і намагається знайти аргументи переконати Захід не втручатися. Звичайно, частина російських аргументів (енергоносії, продовольство, таємні операції по підриву діючих в Європі урядів) залишаються поза рамками блювотного допису Медведєва, хоча без сумніву саме на них від покладається найбільше.
Але "ядерний аргумент" росії не спрацює на Заході.
Ступінь протистояння рф з демократичним світом вже настільки високий, що жоден притомний політик, військовий чи оглядач не вірять у те, що поступки в Україні принципово змінять ситуацію.
Окрім того, ядерна загроза до моменту застосування ядерної зброї це сталий чинник. Тобто навіть якщо різко припинити підтримувати Україну, "ядерний аргумент" все рівно залишиться у росії. Понад це, успішне застосування ядерного шантажу в Україні стане заохоченням для росії повторювати вправу знову і знову.
І хтозна, яку наступну вимогу чи ультиматум росія підкріпить погрозами ядерної зброї? Повернути Нарву? Чи може Аляску? Чи укласти контракт на постачання російського газу в ЄС за принципом "бери або плати" по ціні три тисячі євро за кубометр з шаленою знижкою 50%? Останні п'ятнадцять років засвідчили, що будь-що з перерахованого не є фантастикою.
Піддавшись на ядерну погрозу раз, буде дуже важко не піддатися на неї знову. Тому з точки зору ядерних держав (щонайменше США і Великобританії) у цьому разі формальні гарантії безпеки для України будуть братися до уваги лише з точки зору вибору способу реакції та протидії. Але те, що реакція буде, і ніхто зі здоровомислячих не має наміру смиренно відійти в сторону - це напевно.
Вибір способу реакції на російські погрози та можливе застосування ядерної зброї - найбільш болюче питання для України. Для нас єдино прийнятний варіант - не допустити застосування зброї масового знищення по нашій території.
Той варіант реагування на російську військову загрозу, що США і їх союзники обрали минулого року, явно недостатній у випадку з ядерною зброєю. Якщо про здатність України вистояти у конвенційній війні можна було сперечатись, то без жодних сумнівів неядерна держава не може вистояти у ядерному протистоянні.
Тому для України єдиний прийнятний варіант - не допустити нанесення росією ядерного удару.
"Очевидний" з точки зору російської пропаганди сценарій - "капітулюйте і вам нічого не погрожуватиме" неприйнятний навіть теоретично. Усі катівні та масові чи поодинокі поховання жертв російської агресії, що відкриваються ледве не в кожному звільному з-під окупації населеному пункті, усе, що ми бачимо про випалювання на тимчасово окупованих територіях української політичної культури та усього етнічно українського прямо і недвозначно свідчить - руйнівні наслідки капітуляції, можливо, перевершать наслідки ядерного удару.
На жаль, наразі є малоймовірним і найочевидніший спосіб надання Україні гарантій ядерної безпеки - розміщення на нашій території ядерної зброї партнерських держав.
Не може бути достатньо швидко реалізований і сценарій розміщення на території України військових баз чи контингентів ядерних держав. Дуже грамотно і далекоглядно в цьому плані працюють Польща і Румунія. Навіть невеликі - батальйон - підрозділи країн Канади чи ФРН, розташовані в Литві, Естонії та Латвії, є гарантом того, що напад на будь-яку з цих держав стане нападом на усі країни НАТО.
У питанні гарантій ядерної безпеки ми, на жаль, є заручниками підходів і тактики, обраної нашими партнерами. Судячи з усього, те що за свідченнями держсекретаря США Блінкена, Штати приватно повідомляють росіянам на якомусь високому рівні достатньо для того, щоб викликати розпачливі за змістом і хамські за формою пости дмітрія мєдвєдєва.
Чи буде цього достатньо, щоб зупинити росію? Проблема в тому, що на відміну від нормальних країн, де політичні рішення вищого військово-політичного керівництва базуються на професійних порадах спеціалістів, в росії політичне керівництво не схильне дослухатися до професійних порад і давно керує країною по-волюнтаристськи. По суті, ніякої росії в плані військової стратегії немає. Є лише путін. І американці визнають, що сумніваються у своїй здатності доводити до нього свої аргументи та у його здатності реагувати на ці аргументи раціонально.
Ситуація складна і загрозлива, але не безнадійна. Все ж таки ширша картина включає в себе не тільки путіна з ядерною кнопкою, але і сміливі та ініціативні Збройні сили України, непохитну готовність України захищати себе, щодня більш розбурхане море російського бунту та невдоволення, твердість партнерів України підтримувати нас далі у війні та невдоволення усіх як в росії так і за її межами, на кого хотів би покластися путін, його неспроможністю завершити усе це військове безглуздя, за яке без перебільшення починає платити кожен житель планети.