Російський соціолог і публіцист Ігор Ейдман розповів, як на Форумі вільної Росії у Варшаві відповів відомому правозахисникові, який дорікнув учасникам панелі в неповазі до «147 мільйонів росіян». Автор ділить населення Росії на тих, кого поважає, тих, кого не може засуджувати, і співучасників війни, які, на його думку, мають понести відповідальність. Публікуємо його роздуми.
Чи варто поважати росіян?
На Форумі вільної Росії у Варшаві мені довелося відповісти одному відомому правозахисникові, який звинуватив учасників нашої панелі в тому, що ми не поважаємо 147 мільйонів росіян.
147 мільйонів людей - це не єдина однорідна маса. Люди різні. Є ті, кого я безмежно поважаю. Наприклад, Олександр Скобов, наш колега і соратник, який зараз сидить у в’язниці й кидає в обличчя своїм катам слова, які більша частина населення побоялася б вимовити навіть напівпошепки на кухні.
Я поважаю інших політв’язнів і тих, хто продовжує боротися, відстоювати свої права. Таких людей чимало. Це не лише політичні активісти, а й, наприклад, різні молодіжні та феміністичні протестні групи.
Я нормально ставлюся до людей, які зберігають людську подобу. Зокрема до тих, хто перебуває у внутрішній еміграції: живе тихо, не бореться відкрито, але й не є співучасником того, що відбувається. Вони прагнуть дотримуватися принципу Солженіцина - «жити не за брехнею», не брати участі в цьому жахітті, у цих злочинах.
Їх теж можна поважати або, принаймні, їм нема чого закинути. Зрозуміло, що, якщо вони вийдуть на вулицю, їм просто переламають руки й ноги, кинуть до в’язниці. Не всі готові на такий ризик. Я, наприклад, теж не готовий. Тому не можу кинути в них камінь.
Але тих, хто так чи інакше є співучасником злочинної війни, я поважати не можу. Це злочинці й посібники, їх багато й багато мільйонів. Це не лише силовики, а й чиновники, які забезпечують роботу державного злочинного механізму. Це вчителі й викладачі, які забивають голови підростаючому поколінню пропагандою. Це працівники ВПК. Це ті, хто годує грошима й працею війну та злочинну державу.
Їх я не поважаю і бажаю їм понести відповідальність за свої злочини.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) - російський соціолог, один із дослідників путінізму як соціальної та політичної системи, чиї праці найчастіше публікуються.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство «Центр соціальних інновацій». Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу «Ніколло М» та Всеросійському центрі вивчення громадської думки (ВЦВГД).
У 2010 році став одним із підписантів опозиційного листа «Путін має піти».
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014 році випустив книгу «Нова національна ідея Путіна». У 2016 році була видана його книга «Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?»
Ігор Ейдман - автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соціальних мережах. У своїх матеріалах він детально аналізує сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, «духовні скріпи» та «русский мир».