У спробі знизити міру тривожної невизначеності і проникнути поглядом через туман війни, багато експертів, а, вірніше, коментатори того, що відбувається, оскільки не може бути ніяких експертів по унікальному, приходять до двох тез: «Росія війну програє» і «Путін не може програти». Нескладно помітити, що вони суперечать один одному, а раз так, то народжується парадоксальний і лякаючий висновок: абсолютно незрозуміло, чим закінчиться війна.
Взагалі-то, стверджуючи, що Росія її програє, ми якраз про результати і говоримо. За словами прес-секретаря Білого дому Джен Псакі, росіяни вже програли, «за їх власним визначенням»: «Президент Путін не проведе маршу вулицями Києва. Україна зберігає суверенітет. Розділити НАТО не вдалося". Цілі не досягнуті, а, значить, програш в наявності. Так, поки ніхто не знає, як і коли він буде зафіксований, але нічого, що можна було б назвати перемогою Росії, попереду не проглядається. Окреме питання, наскільки Україна залишиться задоволена тим, як переможе, але Росія не переможе ніяк.
Говорячи про те, що Путін "не може програти", відштовхуються від очевидного спостереження, що Кремль не любить і не вміє програвати, Російська державна машина не має ходу назад. Ця теза не така бездоганна, як попередня. Якщо хтось чогось не любить і не вміє, зовсім не означає, що це нелюбиме не доведеться пережити.
Ставка на Януковича в 2004 році не спрацювала, і Росія програла. Програшем став і другий Майдан, після якого Янукович опинився в Ростові. Так, послідувала помста, але Київ на російський поводок так більше і не сів. Перед початком Великої війни було завдано удару по п'ятій колоні, а з початком війни довершено, і з цим програшем Путін теж нічого не може вдіяти. Куму Віті передали, що не боляче-то він російському царю і потрібен. Оксана непритомніла і лізла в петлю.
Вся історія путінського правління, якщо придивитися, увінчана суцільними поразками. Після цього говорити, що Путін не любить програвати, навіть незручно. Та він просто жадає власного приниження.
І тут приходять на допомогу "Путін-ратгебери". За аналогією з "Путін-ферштейерами", людьми, які норовлять увійти в становище Путіна і послужити йому, "Путін-ратгебери" норовлять дати йому пораду:"на місці Путіна я б...". Це дуже сумнівна позиція, оскільки, опинившись на місці Путіна, будь-яка порядна людина, усвідомивши фатальну метаморфозу, тут же вдавився б з відрази до себе. Але це не зупиняє часом вельми недурних і цілком порядних людей від суджень типу "російському уряду" або "Кремлю необхідно...". Непрошеним порадникам належить заслуга популяризації ідеї, що Путін з нелюбові до програшів застосує ядерну зброю. А як інакше? Адже будь вони Путіним…
Читати такожУ Путіна тільки одна сакральна дата: коли закінчиться війна в УкраїніТе, що він на багато здатний, не викликає сумніву ні у кого, особливо в останні місяці, з надлишком. Але ж не менше доказів, що зіткнення зі справжнім опором «непереможний» упир не витримує. І раз по раз програє. Не потрібно йому підказувати, як це зробити в цей раз найкращим або найстрашнішим для оточуючих чином. Нікому в його шкурі, слава богу, не бувати. А йому в своїй ходити в будь-якому випадку вже не довго.