Російський олігарх Роман Абрамович, якого помітили в Кремлі напередодні російсько-українських перемовин у Стамбулі, не лише у 2022 році, а й пізніше, фактично всі роки війни залишався одним із головних неофіційних кремлівських посередників.
Яку саме роль він відіграватиме в перемовинах зараз - невідомо, проте раніше він діяв і через Туреччину, і через арабські країни (ОАЕ, Саудівська Аравія) та метушився під час усіх обмінів полоненими і повернення дітей, викрадених з України.
Останнім часом, щоправда, було відчуття, що його функції частково перейшли до Кирила Дмитрієва, який став кремлівським посередником у контактах з американцями. Але оскільки Абрамович знову "сплив", то, можливо, він теж візьме якусь пряму чи опосередковану участь у переговорах.
При цьому Абрамович завжди був людиною Путіна, і, звісно ж, відстоює його інтереси. Думаю, в особистому плані він, звісно, хотів би, щоб війна закінчилася, а разом із нею - і санкції, які сильно заважають йому жити. Адже через них Абрамович багато чого втратив: свій футбольний клуб "Челсі", статус у Великій Британії, де був одним із найбагатших людей і почувався як удома. Тому він насамперед хотів би домогтися зняття персональних санкцій. Але для цього потрібно, очевидно, закінчення війни.
Але Путін використовує Абрамовича як досвідченого й успішного маніпулятора і намагається з його допомогою водити за ніс як західних союзників, так і східних посередників, створюючи ілюзію прагнення до компромісів і миру.
Саме в цій якості він і може бути використаний у переговорах. Зокрема, Абрамович поширюватиме наратив у західних і східних елітах про те, що Путін нібито готовий до миру, що на нього не треба тиснути, не треба запроваджувати нові санкції проти Росії, не треба допомагати Україні.Що ще трохи - і Путін, якщо на нього не тиснути, сам прийде до миру і закінчить війну. Мовляв, якщо його не чіпати, він сам усе закінчить.
Але насправді це обман - Путін не готовий ні до миру, ні навіть до стійкого перемир'я. Він відкрито демонструє намір продовжувати війну до самого кінця - сподіваюся, до свого власного.
І хоч Путін знає Абрамовича як дуже хитру, спритну людину, але нинішній Захід, принаймні європейська його частина, не готова вірити Абрамовичу на слово.З Америкою ситуація складніша, але й там подібними піснями розводять не тільки Абрамович, а й Кирило Дмитрієв, які кажуть, що після закінчення війни на Америку проллється російський "золотий дощ" із незрозуміло де взятих інвестицій, грошей і природних ресурсів.
Але незалежно від того, підключать Абрамовича до переговорів чи ні - Україні від цих них чекати нічого доброго не варто. Це чиста імітація, адже ці переговори потрібні Путіну для маніпуляції громадською думкою і для тиску на правлячу верхівку, насамперед американську.
Путін відмовився від перемир'я і, щоб не огребти нового конфлікту зі США й уникнути введення нових санкцій, він вирішив викрутитися через безглузді переговори, які ні до чого не приведуть.
Я можу з упевненістю сказати: росіяни на цих переговорах будуть на цих переговорах повторювати ті самі вимоги - аж до здачі Херсона, Запоріжжя та інших нереалізованих умов. І поки тривають переговори - Путін продовжуватиме війну.
Ігор Ейдман, соціолог, публіцист, автор книг, спеціально для Главреда
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) - російський соціолог, один із найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної та політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го до 2005-го року Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним із підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він докладно розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русскій мір".