Новий формат міграції з України та приклад жертовності українських матерів - виїзд за кордон матерів з 15-16-річними синами.
Українські жінки планують подорож заздалегідь, десь за рік до вимушеної мандрівки.
Обирають країну, знаходять там контакти, підбирають роботу та житло, місце для навчання дітей.
Збирають гроші, завершують всі справи вдома, прошаються з літніми батьками: дай Бог колись побачимось.
Вчать іноземну мову: польську, німецьку, англійську.
І рушають за кордон, де їх чекає переважно низькокваліфікована, важка праця, іноді на декількох роботах: посудомийки, прибиральниці, працівниці швейних фабрик, пакувальниці.
Хоча багато з них має вищу освіту.
Але це і є материнська жертва, аби дати своїм дітям краще майбутнє.
А чоловіки залишаються вдома: піклуватись про батьків та доглядати за домашніми улюбленцями, котами та собаками, які не знають, що таке війна, але віддано дивляться в очі ніби щось відчувають.
Ніхто не знає, коли возєднаються сім'ї: на словах всі сподіваються, що вже скоро, але прощаються так, ніби назавжди...
Трагічні часи....
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.