Є дві новини: хороша - ЄС та США на цьому етапі готові грати в спільну гру. Погана - позиція Путіна поки незмінна - продовжувати війну.
1. Збереження і фінансування 700- тисячної української армії наш головний козир: Європа не бачить своєї безпеки від Росії без нас (якщо завтра війна в Європі, їх можуть захистити тільки ЗСУ. І цей пункт головний в питанні безпеки ЄС на весь 2026-28 роки (далі, можливо, щось у них і зʼявиться).
2. Тепер головне питання чи зможемо ми витиснути максимум із цього, єдиного нашого козиря. Максимум - це вступ до ЄС і фінансування (тому я й пишу про 2026-28рр, які є критичними для Європи). Всі інші речі, як то британсько-французбкі миротворці - це антураж.
3. Поки Путін не демонструє жодного бажання йти на переговори (про це я писав вчора, лінк буде в коментарях). Але після Венесуели, ми маємо тримати кулаки за таку ж швидку війну в Ірані.
Якщо США та Ізраїлю вдасться, у Росії виникнуть серйозні нафтові проблеми в перспективі шести-девʼяти місяців. І це, в свою чергу посилить переговорні позиції США проти Китаю та, можливо, змусить Путіна зрозуміти «реалії на землі». Але поки це футурологія. Тому поки Путін буде і далі тягнути час.
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, бізнесмен, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація «Українська мова і література», в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.