Якось без уваги і реакції лишилась публікація New York Times про минулотижневий звіт Генерального Інспектора Міноборони США про поганий контроль Пентагона над зброєю, що була надана Україні. Із зрозуміло негативними наслідками для дебатів про подальшу військову підтримку США Україні.
По суті, офіційно озвучена теза про майже 40 000 одиниць (!!!) зброї (ракет для джавелінів і стінгерів, Switchblade дронів, ракет "повітря-повітря", приладів нічного бачення тощо) - які у первод до червня 2022 року не були належно протрекані (або не внесені у базу даних Пентагону, або внесені з запізненням).
З цього робиться висновок, що є небезпека контрабанди зброї і її незаконного потрапляння до третіх країн. Адже, згідно із NYT, Україна має "довгу історії корупції і контрабанди зброї".
Причому на підтвердження цих тверджень дається два посилання - на статтю 2022 року про вплив війни на корупцію в Україні, яку написав голова робочої групи OECD по боротьбі з хабарництвом; і на інформацію 2005 року про підтвердження постачання Україною у 2000-2001 роках 12 крилатих ракет Х-55 Ірану і Китаю. Ніби як наслідок кримінальної контрабандної схеми, а не з санкції українського уряду. Ці ракети ніби мали були поставлені РФ (так, у рамках нашого постачання ракет РФ у рахунок за борги), але по факту ті пішли в Іран і в Китай, в обхід міжнародної системи контролю над ракетними озброєннями. Власне, інформація на американському сайті посилається на заяви тоді Генпрокурора Піскуна і голови СБУ Турчинова - отже, 2005 року - про порушення кримінальної справи з цього приводу.
Ось так кейс більше ніж 20-річної давності доганяє нас у 2024 році. Як ілюстрація "довгої історії контрабанди зброї" Україною під час війни з РФ.
Ну і нічого взагалі в статті у NYT немає про контроль над зброєю у ЗСУ. Хоча визнається, що хаос бою не дозволяє вести правильну бюрократію, і що йдеться саме про гарячку перших місяців - до червня 2022 року - коли у посольства США навіть не було людей в Україні, хто міг би щось контролювати.
Але геть нічого немає про те, що наші військові називають "Українською паперовою армією", з її "журналами обліку журналів". Хоча й наведено один випадок, відзначений у звіті Генінспектора, коли ЗСУ прозвітувалися про більшу кількість одиниць зброї, наданої в одній з переданих партій, ніж було занесено у табличку у Пентагоні.
Дмитро Шульга - директор програми "Європа і світ" Міжнародного фонду "Відродження". Уродженець Севастополя. Навчався в Інституті міжнародних відносин, Українській школі політичних студій.