Узагальнюючий огляд буде трохи пізніше (коли настане ясність у Польщі, бо є пов'язані речі).
Поки що про феєричну атаку на російську стратегічну авіацію.
Два основні виміри.
1. Політичний.
Творче змагання ГУР і СБУ за участю інших структур Сил оборони за кілька місяців обнулило десятки стратегій/доктрин у сфері оборони і безпеки. Особливо - довгострокових.
І породило цілий спектр висновків.
По-перше, всі морські держави, особливо ті, хто орієнтувався на морське домінування, повинні врахувати зміну ролі флотів після ефектних результатів українських морських дронів. Це стосується не тільки закритих акваторій.
По-друге, подивіться на вчорашню атаку очима європейського політика/військового.
Не тільки вантажівка - будь-який "доставщик піци" з великою квадратною сумкою, будь-який водій кобили може бути носієм ударної потужності, здатної вразити будівлю, яхту, транспорт тощо.
Причому роль цього доставщика - розкласти на пнях у встановленому місці на дистанції 5-20 км від цілі кілька дронів копійчаної вартості. Управління атакою може здійснюватися з Північної Кореї. Тобто, організатори і головні виконавці в принципі недосяжні.
Це формує нові вимоги до захисту об'єктів. Це вимагає аналізу і вжиття заходів при використанні всіх конвенційних озброєнь. Умовна танкова дивізія, яку за кілька років і мільярди грошей зможуть оснастити європейці, навіть не встигне розвернутися без драматичних втрат. Усі дорогі машини з тривалим циклом виробництва тепер під питанням. Усі бюджети з великими нулями тепер потребують уточнення. Потрібно вчити (перенавчати) кадри.
На планеті найближчими роками будуть тільки дві армії, здатні до масштабного застосування нового мислення - українська і російська. У росіян є офіційні союзники, яких вони збагачують знаннями.
Україна також ділиться з партнерами. Однак відсутність сильних пропозицій і виразних перспектив для України збільшуватиме не тільки ризик військової поразки, а й зростання запиту в українському суспільстві на домовленості з РФ.
Які можуть в одному зі сценаріїв призвести до об'єднання ресурсів Росії та захопленої/сталої лояльної частини України.
Тому поглиблення співпраці (готовність у першому наближенні позначила Німеччина) - це єдино правильний шлях. Будь-які спроби заблокувати / уповільнити виведення відносин з Україною на рівень військового союзу - це диверсія проти Європи, з чийого б боку такі кроки не виходили. Тут немає ні грама перебільшення.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.