Виявилось, що деяким читачам треба пояснення щодо “розірвання дипломатичних відносин” з боку “уряду” Малі. Бо навіть тут примудряються знайти “провину України”. НЕіронічно.
Поточний “уряд” Малі - це справжня військова хунта, яку легальним урядом визнає дуже небагато країн. Західні країни і більшість африканських обережно називають його “перехідним урядом”.
Режим існує з 2021 року, коли військові усунули від влади своїх же партнерів по владі, до якої вони прийшли внаслідок попереднього військового перевороту. Ключовий союзник голови хунти Ассімі Гоїти - Росія. Навіть Китай тримається від режиму Гоїти подалі і дуже обережно підтримує контакт. Тому те, що проросійська хунта в Малі за першої нагоди виконала прохання Росії і “вдарила” по Україні (як могла) - цілком логічно.
Інше питання: чи нашкодить це якось Україні і нашим контактам з країнами “глобального Півдня”? Та ні, ніяк не нашкодить.
По-перше, навіть якщо уявити що українські спеціалісти допомагають бити по “вагнерам”, то Малі в такому випадку не прецедент. Про удари у Судані писали провідні західні медіа.
По-друге, для режимів країни, які самі бояться російської чи китайської гібридної експансії Україна одночасно і приклад ефективної протидії, і джерело невичерпного досвіду як з цими загрозами боротися.
І коли Україна зможе - коли сама відібʼється від Росії - наші військові можуть стати величезним джерелом досвіду і експертизи для відносно демократичних країн Африки і Азії в питанні боротьби з проросійськими режимами і російськими же проксі і найманцями.
Ну і так. Постійно шукати недоліки в собі, у своїй державі, у дипломатах чи розвідниках - це вкрай шкідлива звичка. Особливо коли ці “недоліки” дратують справжні військові хунти. Тут радіти треба, що нас вже так бояться.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.