Уже на 63 хвилині українська футбольна збірна в матчі з Англією безнадійно летіла 4:0. Чому безнадійно? Бо у другій половині першого тайму за рахунку 1:0 огризалася. А ось у другому таймі - безнадійно летіла.
Ми з вами, пані та панове, звичайно, все одно підтримуємо і вболіваємо за наших. Бо вони - наші! І незалежно від різниці в класі від провідних збірних, ми їх підтримуємо.
Й у мене всю другу половину другого тайму було питання: а чому не ризикнути??? Для чого кликати до збірної Тимчика і Судакова? Щоб вони були "ВІП-туристами"? Для чого було запрошувати Довбика і Безуса? (Добре, хоч Довбик встиг "вистрілити" за одноразовий мізерний шанс) Щоб "подарувати їм з панського плеча" по кілька хвилин?
Ярмоленко і Яремчук - реальні герої цього Євро. І щоразу в останні 25 хвилин вони мали втомлений вигляд. Бо борються, бо віддаються.
Так чому не випустити на 65 хвилині 3-4 заміни? Ризикнути? Дати спробувати "голодним" і фізично ще не втомленим? Англія, до речі, саме тоді зробила ще 4 заміни. "Нехай тренуються". А Україна? А Україна - ні. Немає замін - отже, все влаштовує ...
Ні ризику, ні прогресу...
Ви думаєте, я про футбол?
А раптом я про політику?
Коли бачать, що та чи інша політична сила, ну, явно "не злітає"? Але внутрішньо партійна бюрократія саботує оновлення, або, принаймні, часткову ротацію "лідерської групи"?
Читайте такожЯрмоленко прокоментував гру, в якій Англія опустила Україну на землюБояться ризику, бояться новизни. Ну і приречені летіти 4:0 і далі.
Може, варто вчитися давати шанс?
Ось як один матч може спонукати до ширших роздумів.
А збірній ми, звісно, дякуємо. Вона й так подарувала країні багато позитивних емоцій і "стрибнула вище голови".
І віриться, що при розумному підході можна було спробувати і більше.
Принаймні, можна було ризикнути.
Це пост про розумний ризик.