Передусім зазначу, що незважаючи на таку назву, цей уран до ядерної зброї не має жодного стосунку. Просто Росія маніпулює, орієнтуючись на непоінформованість пересічного читача. Бо зрозуміло, що слово "уран" асоціюється з ядерною зброєю, енергетикою, Чорнобилем, Фукусімою – з усім тим, що повʼязано з реакцією поділу радіоактивного матеріалу. Але тут ключове слово "збіднений", тому що його радіоактивність становить менше двох третин від радіоактивності природного урану. Тобто він, навпаки, менш радіоактивний.
Природний уран – це суміш трьох ізотопів: урану 234, 235 і 238. Для виробництва ядерної зброї використовують уран 234 і особливо 235. Але їхня частка в складі природного урану дуже маленька. Більше 99% у природному урані складає 238 ізотоп, який залишається після того, як з природного урану витягли 235 ізотоп. Який піде, наприклад, на виготовлення атомної бомби. Відходи, що залишаються, являють собою так званий збіднений уран, який є низькоактивним і використовується у сучасній військовій справі для різних цілей, не лише для виробництва підкаліберних снарядів з сердечником зі збідненого урану.
Уран в цілому має високу щільність, майже у 2,5 рази більшу густину, ніж залізо. Він важкий і твердий, і це те, що потрібно для пробиття броні. Це більш вигідно і з комерційної точки зору, аніж робити такі самі снаряди з використанням вольфраму, який дуже дорогий порівняно зі збідненим ураном.
Крім того, збіднений уран використовується під час виробництва танкового захисту – контейнери для перевезення радіоактивних відходів теж виробляються, у тому числі з використанням збідненого урану. Тобто він не шкідливий порівняно з природним ураном, якого, як ми знаємо, дуже багато і він сам по собі у природному середовищі людині не загрожує.
Тому в даному випадку Росія маніпулятивно використала цю інформацію. Зрозуміло, що для них таке повідомлення дискормфортне. Бо вони розуміють, що броня їхніх танків, образно кажучи, буде прошиватися за допомогою снаряду з сердечником зі збідненого урану близько до того, як ніж заходить у масло. Для нас це, відповідно, добра новина, а для росіян – погана. Але вони намагаються використати це у пропагандистському плані максимально на свою користь.
Михайло Гончар, спеціально для Главреда