У середу, 4 серпня, правоохоронці затримали Володимира Прохніча - колишнього АТОвця, який прийшов до Кабінету міністрів з гранатою та погрожував її підірвати прямо у будівлі.
Ця людина поводилася дивно і не зовсім адекватно, тож якщо говорити про певний розіграш чи постановку (про що багато хто вже почав писати), то тут є нюанси.
По-перше, у цій ситуації людина скоїла вчинок, який кваліфікується як спроба терористичного акту, за який за законом загрожує 7 років ув’язнення, і втекти від відповідальності тут практично неможливо.
Тож тут трохи інше – я можу припустити, що зараз, коли є безліч проблем у влади, їм потрібно запускати ролики з якимись подіями. Насамперед, це проблема із скандалом навколо екссудді Чауса, яка пробивається назовні і яку треба чимось перебивати. Бо просто так запустити людину, яка візьме на себе 7 років строку, аби відвернути увагу від дій влади – нереально.
Такий варіант міг мати місце, бо зважаючи на усі події, які супроводжували цей інцидент, складається враження, що ним створювали певну інформаційну бомбу. До речі, те саме було кілька днів тому із затриманням прибічників Іллі Киви, бо вони були «під ковпаком» вже з півроку, але чомусь саме зараз, у час низки скандалів, сталося їх затримання.
По-друге, судячи з того, що людина виглядала не зовсім адекватною (а за такими людьми, особливо за тими, хто побував в армії, трохи стежать, бо у багатьох з них є зброя), ним могли зманіпулювати - з точки зору психології і психіатрії це доволі просто. Якщо у певний момент таку людину треба використати, то напередодні їй організовують певну інформаційну атаку на мозок (телефонні дзвінки, натяки та напівнатяки під час особистих зустрічей), для того, щоб людина опинилася у відповідний час у відповідному місці і зробила певні дії. Та бавитися у такі маніпуляції дуже небезпечно – я припускаю, що ним могли зманіпулювати, але не думали, що в нього виявиться граната.
Читайте такожНа Кабмін напав ветеран АТО: що відомо про чоловіка з гранатоюДо слова, на фоні неадекватності самого чоловіка кидалася в око і повна неадекватність оточення. Тобто люди не звертали увагу на гранату, проштовхувалися повз «терориста» і заходили всередину. Бо людям вже плювати на гранати – вони чекають перепусток до Кабміну, яких добивалися тижні, щоб потрапити на прийом до чинуші. І цей рівень населення шокує.
Варто зауважити, що наразі акти на кшталт цього не схожі на тенденцію. Адже коли з’являється спалах нервозності, то подібні процеси зазвичай повторюються. Луцький терорист був чистою інсценізацією. Однак одразу після цього відбулися два інші випадки невмілого тероризму.
Поточний випадок може стати детонатором подібних дій на майбутнє, але він не має попереднього фактору. Бо останні півроку подібні дії не проглядалися – так, були мінування, але здебільшого з маніпулятивною метою (аби комусь зашкодити), але не було такої системної хвилі телефонних мінувань, як кілька років тому.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду