Сьогодні в Самарканді стартував саміт ШОС. Але не дивлячись на задоволену фізіономію Путіна на зустрічах з лідерами країн, які в ньому беруть участь, настрій у нього так собі.
А все через чергове загострення азербайджано-вірменського конфлікту. Цього разу, на відміну від попередніх загострень, Азербайджан завдає ударів по території Вірменії в міжнародній визнаних кордонах.
У 2020-му, коли Азербайджану вдалося провести успішну військову операцію з повернення під свій контроль частини територій Нагірного Карабаху, прем'єр Вірменії Пашинян також звертався за військовою допомогою до Путіна і ОДКБ.
Але відмову надавати військову допомогу в той раз Путін обґрунтовував тим, що Вірменія сама не визнала незалежність НК. А за міжнародним правом - територія Азербайджану.
Але цього разу війська Азербайджану вже обстрілюють безпосередньо територію Вірменії. Мета і натяк зрозумілий - Азербайджану необхідний транспортний коридор в Нахічевань, щоб мати прямий доступ в свій анклав і вихід на кордон з Туреччиною. Без згоди і прикриття якої, природно, Баку не пішов би на такий крок.
Але Путін і цього разу "ковтнув" і підставив другу щоку. На саміті ОДКБ у відеоформаті, який пройшов напередодні за запитом Єревана, країни-учасниці відмовили Вірменії в напрямку військового контингенту в район бойових дій.
Більш того, в пабліках і соцмережах поширюються відео, на яких нібито пост ФСБ був обстріляний ЗС Азербайджану.
Висновків з чергового загострення (вони ще будуть обов'язково і далі) кілька:
- ОДКБ, яка створювалася рф як альтернатива НАТО - фейк. Ніяких гарантій територіальної цілісності він не дає, як і військового захисту його країн-учасниць.
- Ердоган в черговий раз завдав "удару в спину" своєму "другові" Путіну, скориставшись моментом, коли ЗСУ успішно перейшли в контрнаступ на харківському напрямку і вся увага Кремля спрямована на Україну.
Тим самим Ердоган і Алієв завдали ще один репутаційний удар серед найближчих "союзників" особисто Путіну.
Ну а саміт ШОС - це соло Сі, який здійснює свій перший закордонний вояж з початку локдауну в 2020-му.
І першою країною, яку він відвідав, став Казахстан. Ще одна країна-учасниця ОДКБ. І на зустрічі з його президентом Токаєвим він запевнив у підтримці суверінітету і територіальної цілісності Казахстану.
Цей сигнал, природно, пролунав саме для Путіна, пропагандисти якого (в тому числі вірменського походження - чоловік Симоньян) встигли "відрізнитися" раніше прямими погрозами на адресу Казахстану, погрожуючи повернути "споконвічні території рф" на півночі країни.
І сам саміт, на якому Сі присутній особисто - це відповідь Китаю Вашингтону після загострення навколо Тайваню.
Китай формує свою "вісь" союзників. Але поки це скоріше лише "клуб" антифанів США і прихильників "багатополярного світу", які прагнуть:
- диверсифікувати джерела пільгового кредитування (Банк ШОС, де основний спонсор роздачі дешевих кредитів - Пекін);
- збалансувати геополітичний вплив Вашингтона у світі.
Але ні про які перспективи перетворення його в альтернативу НАТО не може бути й мови.
Дві країни учасниці "ядерного клубу" і ШОС - Індія і Пакистан, мають територіальні претензії один до одного і перманентно балансують на межі військового конфлікту. Індія з Китаєм також, до речі, має територіальні суперечки і мали військові зіткнення не так давно в прикордонних територіях.
Ну а рф, як би не пижився на камери Путін, грає в ШОС, м'яко кажучи, не першу, і навіть не другу скрипку, якщо ми говоримо про економіку.