Орбан хоче політичної війни: Фесенко пояснив, чому Україні варто змінити тактику

Відкрита емоційна перепалка та взаємні звинувачення з боку України були помилкою, оскільки така реакція фактично працює в інтересах Орбана.

Україно-угорські відносини виходять на новий рівень. Після низки публічних образ між премʼєр-міністром Віктором Орбаном та президентом України Володимиром Зеленським через припинення роботи нафтопроводу "Дружба", яким Угорщина та Словаччина отримують російські нафтопродукти, угорська влада вдалася до затримання сімох громадян України. У МЗС України такі дії назвали актом державного тероризму.

Емоційна риторика, як зазначає голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, грає лише на користь прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який використовує конфлікт у власних політичних інтересах. Чому Україні варто змінити тактику, діяти через дипломатичні механізми ЄС і готувати стратегію взаємин з Угорщиною після її виборів - у матеріалі автора.

Дії угорської сторони, на мою думку, суперечать нормам міжнародного права, зокрема статусу відповідних перевезень. У цьому контексті йдеться про брудну політичну технологію, безпосередньо пов’язану з виборчим процесом в Угорщині. Фактично Віктор Орбан провокує подальше загострення ситуації та посилення напруги у відносинах з Україною. Це виглядає як свідоме оголошення політичної війни з протиправними діями.

У такій ситуації для України надзвичайно важливо обрати правильну тактику реагування. Відкрита емоційна перепалка та взаємні звинувачення з боку українського керівництва були помилкою, оскільки така реакція фактично працює в інтересах Орбана. Саме на подібну ескалацію він і розраховує. Тому зараз головне — не піддаватися на цю провокацію.

Україні варто діяти виключно дипломатичним шляхом. Реакція має відбуватися через заяви Міністерства закордонних справ і в межах правового поля. Оскільки є підстави вважати, що угорська сторона могла порушити низку норм міжнародного права, це питання потрібно піднімати через відповідні європейські правові механізми та інституції Європейського Союзу. Паралельно слід добиватися повернення українських громадян і майна, яке було фактично захоплене. У цьому процесі, ймовірно, має брати участь і австрійський банк, який також повинен діяти в межах своїх повноважень.

Водночас не варто переводити ситуацію у нову хвилю політичних звинувачень. Критикувати дії угорської сторони необхідно, але робити це слід виважено, не підвищуючи градус конфлікту. Орбан зацікавлений саме у подальшій ескалації, зокрема у тому, щоб Україна відповіла жорсткими кроками, наприклад затриманням угорських громадян або іншими демонстративними діями. Саме таку політичну конфронтацію він і намагається спровокувати, тому Україні не варто робити йому такого подарунка.

Симптоматично, що навіть опонент Орбана в Угорщині, Петер Мадяр, почав ставати на його захист у відповідь на різку риторику з українського боку. Це свідчить про те, що в публічній комунікації було допущено помилки. У результаті ситуація почала виглядати як публічне з’ясування стосунків, що лише посилює позиції Орбана всередині країни. Саме тому зараз важливо припинити цю полеміку на найвищому рівні. Як, до речі, зробили європейці. Тому що ця полеміка, ще й у доволі емоційних формах, працює виключно в інтересах Орбана, що, на жаль, вже проявилося і в позиції угорської опозиції.

Я не думаю, що в даному випадку потрібні публічні поступки. Це виглядало б як прояв слабкості. Просто градус цієї полеміки був занадто піднятий, тому її потрібно припинити. Адже коли угорська сторона робить неправильні кроки, діяти потрібно суто дипломатичним шляхом. Треба, по-перше, відповідати на рівні МЗС — жорстко, з чіткими оцінками конкретних порушень з боку угорської сторони. Але водночас варто зробити паузу. Така собі тактика айкідо. Можна реагувати на рівні експертів або окремих політиків, демонструвати, що Орбан поводиться неправильно, що він діє як неєвропейський політик. Але без прямої полеміки. Не потрібно продовжувати цю емоційну перепалку.

По-друге, потрібно дочекатися завершення виборів в Угорщині. Після цього вже визначатися з подальшою стратегією і тактикою — залежно від того, хто переможе і якою буде внутрішня політична ситуація в країні, тоді потрібно діяти спільно з Європейським Союзом.

У політиці завжди має бути план А і план Б. І ще одна помилка, якої ми припустилися, полягає в тому, що ми фактично включилися в персональну боротьбу проти Орбана, ніби виключаючи варіант, що він може залишитися при владі. Не варто очікувати, що після виборів усе різко зміниться. Навіть якщо переможе опозиція, там може скластися патова ситуація, і не буде однозначної перемоги. Політична конфігурація може залишатися хиткою, але якщо опозиція все ж переможе, тоді поступово, крок за кроком, можна буде нормалізувати відносини з новою угорською владою. Це питання послідовності, виваженості і конкретних кроків щодо деескалації.

Йдеться не про поступки, а про практичні дипломатичні дії: узгоджені зустрічі за участю європейських партнерів, поступове зняття конфліктного напруження, яке накопичувалося останні місяці — а фактично й роки. Потрібно поступово долати конфліктність, пов’язану з політикою Орбана. Інша ситуація — якщо перемагає Орбан. Тоді нам доведеться формувати спільну стратегію і тактику дій щодо Угорщини разом із Європейським Союзом. Але й у цьому випадку не потрібно продовжувати публічну політичну війну.

Якщо з боку Орбана будуть конфліктні дії — відповідати потрібно, але без емоцій. Можливо, доведеться вирішувати частину проблем через Європейський Союз і через Сполучені Штати, оскільки США мають певний вплив на Угорщину. Але це буде складніша ситуація, і там знадобиться дуже гнучка тактика нейтралізації тих проблем, які виникли останнім часом.

У будь-якому разі, проблеми у відносинах з Угорщиною, найімовірніше, залишаться. І якщо Орбан залишиться при владі, будемо реалістами — наш шлях до Європейського Союзу може бути заблокований. І це вже питання, яке доведеться вирішувати самому Європейському Союзу. Простих рішень тут немає. Сподіватися, що після одного кроку все одразу налагодиться, теж не варто. Проблеми, які виникли, доведеться вирішувати поступово.

Окремо стоїть питання повернення захоплених людей. Якщо йдеться про українських громадян, яких фактично взяли в заручники, то тут мають застосовуватися відповідні правові процедури для їх звільнення і повернення до України. Так само необхідно вирішити питання повернення майна або доставки його до Австрії, де воно мало опинитися.

Щодо двох громадян, яких передали Угорщині з російського полону, ситуація складніша, оскільки вони мають також угорське громадянство. У цьому випадку рішення про повернення до України залежатиме від їхнього власного вибору.

Водночас ситуація навколо нафтопроводу «Дружба» також значною мірою використовується Орбаном і Робертом Фіцо як політичний привід. І хоча проблема має ширший контекст, оскільки стосується і відносин України з Європейським Союзом. Тому її потрібно вирішувати у трикутнику Україна — ЄС — відповідні країни-партнери.

Однак й у цьому питанні також були допущені певні емоційні помилки. Насправді варто ставити питання стратегічно: що для України важливіше — принципова позиція щодо роботи нафтопроводу «Дружба» чи, наприклад, отримання фінансової допомоги у розмірі 90 мільярдів євро та ухвалення нового пакета санкцій проти Росії. Очевидно, що підтримка України та санкційний тиск на Росію мають значно більшу вагу, ніж символічне протистояння навколо цього трубопроводу.

У політиці іноді доводиться йти на певні компроміси заради більш важливих стратегічних результатів. Зрозуміло, що для України морально складно погоджуватися з тим, що деякі країни Європейського Союзу продовжують отримувати російську нафту через цей нафтопровід. Але водночас варто пам’ятати, що раніше і російський газ транспортувався до Європи через територію України.

Саме тому в таких ситуаціях необхідно тверезо оцінювати пріоритети і діяти разом із європейськими партнерами, шукаючи рішення, які максимально відповідають стратегічним інтересам України. Простих рішень у цьому конфлікті немає, і подолання нинішніх проблем вимагатиме часу, послідовності та серйозних дипломатичних зусиль.