Орда хоче воювати до 2025 року, а що Захід?

Сьогодні Захід помиляється, думаючи, що допомагає Україні - він допомагає собі.

Міністр нападу РФ Сергій Шойгу, як завжди зачитуючи з папірця, на нараді зі своїми вішалками для медалей заявив, що зібрався воювати до 2025 року - саме тоді, на його думку, його підлеглі досягнуть «намічених цілей». Правда, ось уже скоро як два роки, а ніхто як слід не розуміє - які цілі в цих упирів. Починали вони з денацифікації і демілітаризації, потім знизили планку до виходу на «кордони ЛДНР», сьогодні ж вони дедалі частіше кажуть про утримання позицій і стримування кровожерного НАТО.

Втім, зрозуміло, що росіяни давно вже відійшли від першого шоку провалу своєї «СВО». Коригування плану вони, безсумнівно, провели і зрозуміли, що бліцкриг був дурною витівкою, а тепер окопуються, налаштовуючись на війну на виснаження, щоб атакувати у відповідний момент - хоч і через роки. Також вони припинили займатися міжсобойчиками, був скинутий баласт в особі помилкового елемента системи Пригожина... скинутий в прямому сенсі цього слова. І зараз стає очевидним, що росіяни налаштовані знову грати в довгу – як вони грали всі 20 років підготовки вторгнення. Вони зібралися жерти нас і Захід повільно. У разі заморозки війни ніхто від початкового плану не відмовиться - нагадаю, в їхній Конституції наші території вже давно вписані як «російські». А такого роду рішення не відмотуються.

Путін нещодавно з задоволеною мармизою похвалився, нібито йому вдалося стабілізувати економіку попри санкції. І якщо раніше з його промов про корисні для економіки РФ санкції глузували, сьогодні ніхто вже особливо не сміється. Крім того, про гальмування впровадження нових санкцій заявив нещодавно і президент Зеленський. Путіна дедалі менше ховають у могилу, у нього начебто і поменшало приписуваних хвороб, і пика зарум'яніла. І либиться після приземлення Пригожина частіше. Він цвіте і пахне, і вмирати не збирається. А прибирати його ніхто не поспішає. Ба більше, з плином часу міцнішають підозри, що йому на заміну може прийти такий же, і спокійно, по накатаній, продовжити розпочату «священну» війну в якості найоптимальнішого для світлої Росії майбутнього сценарію.

Американська преса вже пише, що Росія продає левову частку своєї нафти без цінової стелі від країн G7 - 60 доларів за барель. Нагадаю, ця ціна і без того була завищена... Нафтодолари в Росію течуть, для газу замість ЄС знайшлися інші ринки. Країна-бензоколонка зуміла знайти виходи з ситуації, платити за війну їй є чим. І світ начебто все влаштовує - мовчать.

З іншого боку, поки Росія розганяє свій військовий маховик, ми спостерігаємо, як Захід починає переглядати свою політику безумовної любові до України. Поки ми ще чуємо запевнення про те, що з Україною стоятимуть стільки, скільки буде потрібно, але ці голоси звучать дедалі рідше і тихіше. Наприклад, справжнім потрясінням стала сварка з поляками. Хто правий, а хто винен – тема для окремої розмови, але виголошена з високої трибуни першою особою метафора про потопельника, який може потягнути рятівника на дно, стала кульмінацією цієї перепалки і гучною луною рознеслася по світу, осідаючи в підсвідомості обивателів тезою про те, що з Україною тепер можна і так. А поганий приклад, як ми знаємо, заразливий.

США підтвердили, що передали міжнародній платформі донорів у Брюсселі список реформ, які Україна має втілити, – для надання країні подальшої допомоги. У документі описані начебто позитивні кроки, які безумовно посприяють розвитку демократії в Україні. Умови стосуються реформ роботи наглядових рад, антикорупційних органів, судової влади, Міноборони та силових відомств. Але ще раз - це умови надання Україні допомоги в умовах повномасштабної, незамороженої війни з найбільш відмороженим противником на планеті, який за всіма ознаками має намір і далі воювати. Фашистською державою, співмірною з гітлерівським рейхом. Водночас дедлайни нарізаних Україні задач, м'яко кажучи, жорсткі – від 3 до 18 місяців - для більш ніж солідного обсягу роботи на всіх напрямках.

Я все правильно розумію? Вас там вбивають, окуповують величезний шматок території, погрожують ядерною зброєю, у вас же відібраною, підривають вам дамбу, стирають з лиця землі цілі міста, шантажують другим Чорнобилем... але якщо ви не проведете реформи, допомоги можемо і не дати - воюйте як хочете. До того ж, часу у вас від 3 до 18 місяців – якраз до 2025 року.

Сподіваюся, я тут щось хибно зрозумів... Починає здаватися, що до України вже не ставляться як до країни-переможця. Репутація напрацьовується важко, а втрачається в момент. Але поки союзники спостерігають за нами, як за рибками в акваріумі, яких нам реформ бракує, і тягнуть з наданням потрібної зброї, орда повернулася до того, що вона вміє робити найкраще – сварити, послаблювати і вичікувати. А світ, схоже, поки не визначився, хто ж переможе - Україна чи Росія? Не визначився, чи варто на 100% українців підтримувати, або, може, на відсотків так 40-50... А враховуючи національні інтереси, то і 30% від максимуму це вже багато! А ще умов по-хорошому можна додати, і побільше. А краще все одразу. Будьте ласкаві перетворитися за 18 місяців на Фінляндію в умовах війни. Не просто ж так вам гроші давати! ...Та й з Росією навіщо ж вже зовсім палити мости? Нехай собі сидить Небензя в ООН! Хто знає, як далі все обернеться, світ такий мінливий…

Ми пам'ятаємо, як цей світ покинув нас, коли думав, що ми слабкі. Як евакуював посольства. Схоже, рівняють по собі... Ми вдячні за все, але ми пам'ятаємо, що світ помилився.

Сьогодні Захід помиляється, думаючи, що допомагає Україні - він допомагає собі, адже орда хоче воювати не тільки з Україною, а з Заходом, заздрячи його успіху. Орда завжди йшла грабувати і вбивати на захід - вчора за ханом Батиєм, сьогодні за Путіним, а завтра поповзе за іншим божевільним тираном - не сумнівайтеся. Уявіть, що було б, якби України не було? Куди поперла б орда?

Тому нехай вдивляються в акваріум далі. Якщо занадто довго дивитися, розмірковуючи про умови надання допомоги і зброї, можна і самому в ньому опинитися.