Певні блогери пишуть, що у випадку зміни Головнокомандувача нас очікує воєнна катастрофа і трагедія, штучно спекулюючи на культі особистості та паразитуючи на суспільних настроях.
Разом з тим, розмови про відставку Залужного породили дискусію про професійну відповідальність військового керівництва. Тому з’являється об’єктивний запит на спокійну і розсудливу розмову із суспільством. Коли потрібно за дужки винести особисті політичні симпатії. І коли повинно бути розуміння, що керувати міністерством та армією – це не одне і те саме.
Залужний, безумовно, талановитий і професійний генерал, фундатор, якщо можна так висловитись, української школи військового оборонного мистецтва. Якісно організована маневрена оборона і асиметрична стратегія протистояння в перші місяці війни, Херсонська та Харківська контрнаступальні операції, витіснення та обмеження Чорноморському флоту РФ – безумовні успіхи, за якими стоїть не лише хист і талант одного генерала, але все ж таки його загальна координація - важливий елемент у військовій машині.
Але держава не може собі дозволити стояти на одному місці позиційної війни. Військове керівництво буквально визнало, що плану української перемоги на сьогодні не існує і це було озвучено в міжнародних ЗМІ та на зустрічах з представниками командування НАТО. Поданий командуванням ЗСУ запит про надання 17 мільйонів снарядів та 400 мільярдів доларів для продовження війни шокував натівських генералів.
Потрібно розуміти, що в такому випадку ми маємо справу із розтягнутим рахунком війни, який дуже дорого коштує Україні і суспільству. Воєнні розрахунки двох минулих років війни вже не працюють у 2024-му. Власне, Президент має право приймати рішення про заміну Головкома.
Це прямі його повноваження як Верховного Головнокомандувача, що передбачені статтею 16 Закону «Про національну безпеку». В якій, до речі, вказано, що Головнокомандувач ЗСУ підзвітний Президенту з питань досягнення воєнно-стратегічних цілей у сфері оборони військовими силами і засобами, а також підтримання спроможностей цих сил і засобів до застосування.
Тому питання ротації в середовищі генералітету – об’єктивне і звичне. Чого варто пригадати приклади з історії. Майбутній фельдмаршал французької армії в Першій світовій війні Фош у 1915 р., командуючи групою армій «Північ» за наступ на Соммі, яке не досягло поставлених цілей та привело до втрати більш ніж 600 тисяч осіб, був відправлений у відставку та призначений керівником центру військових досліджень. Таких випадків дуже багато можна навести.
Але коли виникає інформаційний хаос, як 29 січня, коли в медіа були злита інформація про плани щодо ротації і за свідченням журналістів, саме з боку військового керівництва, то тоді наявність політичних амбіцій та планів – не така вже і ілюзія, виявляється? Вже мовчу про те, що будь-які розмови та обговорення, які проходять на найвищому державному рівні та стосуються війни – стовідсоткова державна таємниця. Як це виглядає перед міжнародними партнерами і союзниками? І хіба це по-офіцерськи?
І ще важлива деталь: корпус інформаційної армії Порошенка як раз використав цю ситуацію, щоб ще більше «накрутити» суспільство. Для нагнітання протистояння були кинуті політичні та медійні можливості, ЗМІ, політики, експерти, пов’язані із колишнім президентом, який мріє використати Залужного як трамплін для повернення.
Від зміни Головкома катастрофи, впевнений, не станеться. Зараз найважливіше - вивезти з-під політичних розрахунків ЗСУ, а це важливо на даному етапі війни на виснаження. Армія має бути зосередженою на виконанні функцій оборони держави та відновленні її територіальної соборності, а не ставати розмінною монетою в політичних іграх. Це принципова річ.
Постернак Олег Олександрович (народився 19 вересня 1983 р., с. Залужжя, Теплицький район, Вінницька область) — політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України, кандидат історичних наук. Провів 16 виборчих кампаній в якості керівника кампанії кандидатів в народні депутати в мажоритарних округах, кандидатів на міські голови, кандидатів у депутати обласних та районних рад.
Автор блогів і публіцистичних матеріалів з виборчого права, політичних технологій, електоральної психології у багатьох українських виданнях.
Коментує політичну ситуацію на українських інформаційних телеканалах, пише Вікіпедія.